Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Румунські бояри проводили шовіністичну політику і в галузі освіти. Російська, українська та інші мови були заборонені. Викладання в чотирикласній школі велось лише румунською мовою. Вчителі, що не прийняли румунського підданства, і ті, хто не знав румунської мови, звільнялись з роботи. В усіх державних установах російська й українська мови також заборонялися. Навіть на вулиці невільно було розмовляти рідною мовою, співати пісні.
Вкрай незадовільним було медичне обслуговування. В містечку, як і раніше, працював один лікар. Ліки й лікарська допомога були платні. Операція тяжко хворого коштувала 20—30 тис. лей. Одна таблетка аспірину коштувала 8 лей, каплі від болю серця — 120 лей. Особливо великою була смертність серед дітей, так, на кожну тисячу новонароджених в ранньому віці вмирало 246.
Трудове населення ставало на боротьбу проти окупантів, боролося за возз`єднання з Радянською батьківщиною. Відважні месники робили наскоки на поміщицькі маєткі, жандармські пости. У 1921 році, вивівши з ладу зв'язок, вони напали на татарбунарський жандармський пост. У 1922 році селянський загін розгромив маєтки поміщиків у Миколаївці і Бургуджі, млин і електростанції в Татарбунарах, що належали капіталістові Хаману .
В 1921 — 1923 рр. більш як у 30 селах півдня Бессарабії виникли підпільні революційні організації. Загальне керівництво ними зосереджувалось в Ізмаїльській підпільній організації, яку очолював А. І. Клюшников (Клушников, Клужников, Ключников, Ненін). Оскільки в Ізмаїлі було багато агентів сигуранци і жандармів, наприкінці 1922 - початку 1923 рр. підпільники перемістили керівний центр до Татарбунар. А. І Клюшников і У. М. Батищев (Алмазов) організували в Татарбунарах підпільний революційний комітет. На початку 1924 року керована А. І. Клюшниковим організація налічувала 100 чоловік. Його настали У. М. Батищев, наймит Ф. А. Коваль, тесляри з Татарбунар Ф. В. Бальц, що був учасником повстання на броненосці «Потьомкін» у чарві 1905 року, і А. Л. Осадчук.
Всі вони брали участь у повстанні чорноморських моряків під керівництвом лейтенанта Шмідта, за що відбували каторгу в Сибіру. Після перемоги Жовтневої революції вони повернулись у рідні краї і активно включились у боротьбу за перемогу Радянської влади.
Революціонери готували населення до збройного повстання, щоб вигнати загарбників з рідної землі, знищити соціальний і національний гніт та воз`єднати Бессарабію з Соїозом Радянських Соціалістичних Республік. У Татарбунарах та інших селах революційні комітети створювали молодіжні бойові загони,заготовляли зброю, боєприпаси. Для загального керівництва повстанням був створенний робітничо-селянський комітет Бессарабії по боротьбі з румунськими окупантами.
14 вересня 1924 року в Татарбунарах на квартирі У. М. Батищева відбулась нарада керівників революційних організацій навколишніх сіл. 15 вересняпрокотила друга нарада. В ній взяли участь організатори революційного комітету в Татарбунарах на квартирі У. М. Батищев, К. Назаренко, О. Павленко (він же Добровольський), М. Лісовий. Г. Черненко (Мудрий), Кольцов і Л. Цуркан (голова ревкму в селі Нерушаї). Передбачалося, що слідом за повстанням у Татарбунарах виступлять усі села півдня Бессарабії.
Повстання почалось о 5 годині ранку 10 вересня 1924 року. Вже о 9 годині всі адміністративні установи були взяті повстанцями. На мітингу, що відбувся об 11 годині ранку на площі перед будинком примарії, А І. Клюшников звернувся до присутніх з палкою промовою, в якій заявив, що Бессарабія проголошуеться Радянською республікою. Після мітингу
Татарбунари
Сторінка 4 з 11
(перцепція) відбувався під барабанний бій.Румунські бояри проводили шовіністичну політику і в галузі освіти. Російська, українська та інші мови були заборонені. Викладання в чотирикласній школі велось лише румунською мовою. Вчителі, що не прийняли румунського підданства, і ті, хто не знав румунської мови, звільнялись з роботи. В усіх державних установах російська й українська мови також заборонялися. Навіть на вулиці невільно було розмовляти рідною мовою, співати пісні.
Трудове населення ставало на боротьбу проти окупантів, боролося за возз`єднання з Радянською батьківщиною. Відважні месники робили наскоки на поміщицькі маєткі, жандармські пости. У 1921 році, вивівши з ладу зв'язок, вони напали на татарбунарський жандармський пост. У 1922 році селянський загін розгромив маєтки поміщиків у Миколаївці і Бургуджі, млин і електростанції в Татарбунарах, що належали капіталістові Хаману .
В 1921 — 1923 рр. більш як у 30 селах півдня Бессарабії виникли підпільні революційні організації. Загальне керівництво ними зосереджувалось в Ізмаїльській підпільній організації, яку очолював А. І. Клюшников (Клушников, Клужников, Ключников, Ненін). Оскільки в Ізмаїлі було багато агентів сигуранци і жандармів, наприкінці 1922 - початку 1923 рр. підпільники перемістили керівний центр до Татарбунар. А. І Клюшников і У. М. Батищев (Алмазов) організували в Татарбунарах підпільний революційний комітет. На початку 1924 року керована А. І. Клюшниковим організація налічувала 100 чоловік. Його настали У. М. Батищев, наймит Ф. А. Коваль, тесляри з Татарбунар Ф. В. Бальц, що був учасником повстання на броненосці «Потьомкін» у чарві 1905 року, і А. Л. Осадчук.
Всі вони брали участь у повстанні чорноморських моряків під керівництвом лейтенанта Шмідта, за що відбували каторгу в Сибіру. Після перемоги Жовтневої революції вони повернулись у рідні краї і активно включились у боротьбу за перемогу Радянської влади.
Революціонери готували населення до збройного повстання, щоб вигнати загарбників з рідної землі, знищити соціальний і національний гніт та воз`єднати Бессарабію з Соїозом Радянських Соціалістичних Республік. У Татарбунарах та інших селах революційні комітети створювали молодіжні бойові загони,заготовляли зброю, боєприпаси. Для загального керівництва повстанням був створенний робітничо-селянський комітет Бессарабії по боротьбі з румунськими окупантами.
14 вересня 1924 року в Татарбунарах на квартирі У. М. Батищева відбулась нарада керівників революційних організацій навколишніх сіл. 15 вересняпрокотила друга нарада. В ній взяли участь організатори революційного комітету в Татарбунарах на квартирі У. М. Батищев, К. Назаренко, О. Павленко (він же Добровольський), М. Лісовий. Г. Черненко (Мудрий), Кольцов і Л. Цуркан (голова ревкму в селі Нерушаї). Передбачалося, що слідом за повстанням у Татарбунарах виступлять усі села півдня Бессарабії.
Повстання почалось о 5 годині ранку 10 вересня 1924 року. Вже о 9 годині всі адміністративні установи були взяті повстанцями. На мітингу, що відбувся об 11 годині ранку на площі перед будинком примарії, А І. Клюшников звернувся до присутніх з палкою промовою, в якій заявив, що Бессарабія проголошуеться Радянською республікою. Після мітингу