Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З перших днів окупації в селах почали створюватись підпільно-патріотичні групи, керівниками яких були комуністи, комсомольці, безпартійні більшовики.
Особливого розмаху набули підпільна боротьба і партизанський рух в області після розгрому німців під Москвою. Повідомлення про цю визначну подію радянські люди зустріли з величезною радістю. Для патріотів окупованих районів вона стала ніби сигналом до посилення боротьби проти ворога.
В цей час секретар обкому О. П. Петровський вже мав широкі зв'язки з керівниками підпільних груп, які розгорнули досить активну діяльність, залучаючи до участі в підпільній роботі перевірених людей. На початку 1942 року виникла підпільна група в Балтському районі. Її організатором була Т. Б. Брагаренко (Фрід- ман), яка до війни працювала викладачем Одеського університету. Через керівника однієї з одеських підпільних груп учителя А. А. Осадчого вона зв’язалася з підпільним обкомом. Незабаром організація зросла до 50 чоловік. Вона мала зв'язок з групами в селах Андріяшівці, Немирівському, Бендзарах. Один з її учасників, у якого на квартирі жив румунський чиновник, регулярно слухав московські радіопередачі. Повідомлення Радянського інформбюро розмножувались і розповсюджувались серед населення. В розпорядженні організації, що мала базу в Лісничівському лісі, були гранати, гвинтівки, близько 3 тис. патронів тощо. Підпільники здійснювали диверсії, допомагали військовополоненим, псували устаткування й машини, влаштовували аварії поїздів.
В липні 1942 року утворилася велика підпільна організація в Берегівському районі. Вона об’єднала підпільні групи сіл Вікторівки, Балайчука, Заводівки, Гуляївки, Карнагорового, Златоустового, Ряснополя та Петрівки. Організація мала три радіоприймачі, а також бланки та печатку румунської жандармерії, 8 ручних, 2 станкові кулемети, 92 гвинтівки, автомат, 10 пістолетів, 10 ящиків з патронами, 4 ящики гранат.
Підпільні організації і групи виникли у Великій Михайлівці та Кодимі. В селах Будеї, Лисогірці, Котовцях Кодимського району діяла велика група під керівництвом В. В. Кривенцова.
Одну з груп у Савранському районі створили (1941 р.) вчитель Є. А. Благодир та лісничий О. О. Шелковников. 1942 року група, яка спочатку налічувала 15 чоловік, значно поповнилась робітниками лісгоспу та радянськими воїнами, які втекли з фашистського полону (Т. Я. Пичков, С. П. Потрашков, Ф. І. Мороз). Наприкінці року вона налічувала 100 чоловік. Організація вже з перших днів розгорнула широку агітаційну роботу серед населення, готувалась до збройної боротьби; вона добула 64 гвинтівки, 12 пістолетів, кулемет, 8 кг вибухівки, 11 гранат тощо.
Група самостійно діяла до осені 1942 року - часу, коли в Савранському районі було створено єдину підпільну патріотичну групу з центром у Саврані. В червні 1943 року на території району висадилась парашутно-десантна група у складі 7 чоловік на чолі з І.О. Кухаренком. Підпільники Саврані спільно з прибулими розгорнули робогу по об'єднанню бойових груп у партизанський загін, який пізніше дістав назву «Буревісник» (командир І. О. Кухаренко, комісар В. О. Нестеренко). Підпільники послали в загін понад сто бійців озброєних кулеметами, автоматами, гвинтівками, гранатами, забезпечили його харчами, транспортом тощо. В листопаді 1943 року загін налічував 200 бійців, а в січні 1944 року — 700. Тут були створені партійна організація у складі 45 комуністів-партизанів (парторг І. Г. Глотов) та комсомольська з 26 чоловік (комсорг П. О. Шарандак).
До лютого 1944 року загін, базуючись у Савранському лісі, провів понад 30 бойових операцій. В січні 1944 року дві роти та розвідники «Буревісника» під командуванням І. О. Кухаренка перебили охорону табору військовополонених, розташованого біля села Мазурового, визволили 480 радянських військовополонених, більшість яких потім влилась у «Буревісник».
Фашистське командування занепокоїли бойові дії «Буревісника», і воно вислало проти загону кілька підрозділів з артилерією мінометами, танками. 24 січня 1944 року близько двох тисяч карателів оточили Савранський ліс. Партизани дали їм рішучу відсіч і, прорвавши кільце оточення, перебрались у Голованівський ліс, де базувався партизанський загін «Південний». Через
Одеська область
Сторінка 42 з 54
захоплено 42 кінні повозки з продовольством та вбито 120 ворожих солдатів і офіцерів.З перших днів окупації в селах почали створюватись підпільно-патріотичні групи, керівниками яких були комуністи, комсомольці, безпартійні більшовики.
В цей час секретар обкому О. П. Петровський вже мав широкі зв'язки з керівниками підпільних груп, які розгорнули досить активну діяльність, залучаючи до участі в підпільній роботі перевірених людей. На початку 1942 року виникла підпільна група в Балтському районі. Її організатором була Т. Б. Брагаренко (Фрід- ман), яка до війни працювала викладачем Одеського університету. Через керівника однієї з одеських підпільних груп учителя А. А. Осадчого вона зв’язалася з підпільним обкомом. Незабаром організація зросла до 50 чоловік. Вона мала зв'язок з групами в селах Андріяшівці, Немирівському, Бендзарах. Один з її учасників, у якого на квартирі жив румунський чиновник, регулярно слухав московські радіопередачі. Повідомлення Радянського інформбюро розмножувались і розповсюджувались серед населення. В розпорядженні організації, що мала базу в Лісничівському лісі, були гранати, гвинтівки, близько 3 тис. патронів тощо. Підпільники здійснювали диверсії, допомагали військовополоненим, псували устаткування й машини, влаштовували аварії поїздів.
В липні 1942 року утворилася велика підпільна організація в Берегівському районі. Вона об’єднала підпільні групи сіл Вікторівки, Балайчука, Заводівки, Гуляївки, Карнагорового, Златоустового, Ряснополя та Петрівки. Організація мала три радіоприймачі, а також бланки та печатку румунської жандармерії, 8 ручних, 2 станкові кулемети, 92 гвинтівки, автомат, 10 пістолетів, 10 ящиків з патронами, 4 ящики гранат.
Підпільні організації і групи виникли у Великій Михайлівці та Кодимі. В селах Будеї, Лисогірці, Котовцях Кодимського району діяла велика група під керівництвом В. В. Кривенцова.
Одну з груп у Савранському районі створили (1941 р.) вчитель Є. А. Благодир та лісничий О. О. Шелковников. 1942 року група, яка спочатку налічувала 15 чоловік, значно поповнилась робітниками лісгоспу та радянськими воїнами, які втекли з фашистського полону (Т. Я. Пичков, С. П. Потрашков, Ф. І. Мороз). Наприкінці року вона налічувала 100 чоловік. Організація вже з перших днів розгорнула широку агітаційну роботу серед населення, готувалась до збройної боротьби; вона добула 64 гвинтівки, 12 пістолетів, кулемет, 8 кг вибухівки, 11 гранат тощо.
Група самостійно діяла до осені 1942 року - часу, коли в Савранському районі було створено єдину підпільну патріотичну групу з центром у Саврані. В червні 1943 року на території району висадилась парашутно-десантна група у складі 7 чоловік на чолі з І.О. Кухаренком. Підпільники Саврані спільно з прибулими розгорнули робогу по об'єднанню бойових груп у партизанський загін, який пізніше дістав назву «Буревісник» (командир І. О. Кухаренко, комісар В. О. Нестеренко). Підпільники послали в загін понад сто бійців озброєних кулеметами, автоматами, гвинтівками, гранатами, забезпечили його харчами, транспортом тощо. В листопаді 1943 року загін налічував 200 бійців, а в січні 1944 року — 700. Тут були створені партійна організація у складі 45 комуністів-партизанів (парторг І. Г. Глотов) та комсомольська з 26 чоловік (комсорг П. О. Шарандак).
До лютого 1944 року загін, базуючись у Савранському лісі, провів понад 30 бойових операцій. В січні 1944 року дві роти та розвідники «Буревісника» під командуванням І. О. Кухаренка перебили охорону табору військовополонених, розташованого біля села Мазурового, визволили 480 радянських військовополонених, більшість яких потім влилась у «Буревісник».
Фашистське командування занепокоїли бойові дії «Буревісника», і воно вислало проти загону кілька підрозділів з артилерією мінометами, танками. 24 січня 1944 року близько двох тисяч карателів оточили Савранський ліс. Партизани дали їм рішучу відсіч і, прорвавши кільце оточення, перебрались у Голованівський ліс, де базувався партизанський загін «Південний». Через