Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В боях за Одесу велику допомогу Червоній Армії подавали партизани Іллічівського і Ленінського районів. Так, Куяльницький загін під
командуванням Л. Ф. Горбеля 9 квітня з 5 години ранку до 19 годин вів запеклий бій з переважаючими силами окупантів, під час якого розгромив офіцерський обоз з 32 підвід, знищив групу підривників з 40 солдатів, яка намагалась висадити в повітря Хаджибейську дамбу. Вздовж берега Чорного моря успішно розвивали наступ війська 5-ї ударної армії. Противник перепинив їй шлях, затопивши низовину водами Куяльницького лиману. Однак і цю перепону було подолано. Радянські війська охопили Одесу напівкільцем зі сходу, півночі і заходу. Ворогу лишився тільки один шлях на Сухий Лиман, Овідіополь, Кароліно-Бугаз. Па південний захід потягнулись транспорти, навантажені награбованим добром. Навіть на гарматах були мішки. 30-а кавалерійська та 9-а гвардійська кавалерійська дивізії перепинили шлях відступу ворогові.
10 квітня 1944 року над визволеною Одесою замайорів червоний прапор.
В серпні почався розгром угруповання противника, що мало гучну назву «Південна Україна». Форсувавши лиман, наші війська прорвались до Акермана і після 4-годпнного бою 22 серпня взяли його. В ніч на 24 серпня вони визволили місто Вилкове.
Жорстокі бої розгорнулися 22—25 серпня за Татарбунари. Тут потрапило в оточення багато ворожих військ, що відступали з Акермана.
Розвиваючи наступ у напрямі Дунаю, підрозділи 5-ї гвардійської бригади при підтримці кораблів Дунайської військової флотилії 26 серпня визволили Ізмаїл.
Оточенням і розгромом на території Ізмаїльщини 3-ї румунської та (6-ї німецької армій у складі 25 дивізій і завершились героїчні наступальні бої по визволенню
Одеської області.
Економіка Одещини зазнала під час окупації великих руйнувань. Було знищено численні заводи і фабрики, комунальні підприємства і житлові будинки, завдано величезної шкоди морському і залізничному транспорту, пограбовано колгоспи, МТС, радгоспи, спалено тисячі господарських будівель, зруйновано багато шкіл і клубів, лікарень і санаторіїв. Загальна сума збитків, заподіяних у роки окупації народному господарству Одещини, становила 24,5 млрд. крб. Здавалося, не одне десятиріччя потрібне буде для того, щоб відбудувати зруйноване. Але зусилля радянських людей у мирному будівництві, такі ж героїчні, як і на фронті, в боях за свободу і незалежність Батьківщини, зробили свою велику справу.
Робітники, серед яких пере важну більшість тоді становили жінки, старики і підлітки, з небувалою енергією й ентузіазмом трудились над відродженням зруйнованих заводів і фабрик. У 1945 році на Одещині вже діяло близько 5 тис. державних і кооперативних промислових підприємств.
Широкого розмаху набула відбудова промисловості після прийняття Верховною Радою СРСР в березні 1946 року четвертого (першого післявоєнного) плану розвитку народного господарства СРСР, яким намічалися, зокрема, великі завдання по відбудові й дальшому розвитку промисловості Одещини. Обласна партійна організація розгорнула велику політико-виховну та організаторську діяльність щодо мобілізації всіх сил трудящих на нові подвиги в праці. 1946 року близько 30 тисяч агітаторів, серед них багато передовиків і новаторів, роз'яснювали трудівникам області завдання нової п'ятирічки. Комуністи й комсомольці були прикладом сумлінного ставлення до своїх обов'язків на всіх ділянках виробництва. Велику допомогу Одеській області, як і всій Радянській Україні, подали трудящі братніх республік. З Москви, Ленінграда, Уфи та інших міст прибували в Одесу ешелони з машинами, устаткуванням.
Виробничі колективи промислових підприємств Одещини стали активними учасниками всенародного соціалістичного змагання за дострокове виконання першої післявоєнної п'ятирічки. Багато робітників зобов’язались достроково виконати річні плани і п’ятирічку в цілому. В ті роки поширилась така форма соціалістичного змагання, як боротьба за впровадження швидкісних методів праці. Заспівувачем цього руху на Одещині став токар заводу радіально-свердлильних верстатів, комуніст Г. С. Нежевенко. Освоївши швидкісні методи обробки деталей, він навчив цього понад двісті
Одеська область
Сторінка 44 з 54
радянські воїни прорвали ворожу оборону. Увечері 9 квітня вони невеликими групами почали просочуватись у місто і зав'язали вуличні бої.В боях за Одесу велику допомогу Червоній Армії подавали партизани Іллічівського і Ленінського районів. Так, Куяльницький загін під
10 квітня 1944 року над визволеною Одесою замайорів червоний прапор.
В серпні почався розгром угруповання противника, що мало гучну назву «Південна Україна». Форсувавши лиман, наші війська прорвались до Акермана і після 4-годпнного бою 22 серпня взяли його. В ніч на 24 серпня вони визволили місто Вилкове.
Жорстокі бої розгорнулися 22—25 серпня за Татарбунари. Тут потрапило в оточення багато ворожих військ, що відступали з Акермана.
Розвиваючи наступ у напрямі Дунаю, підрозділи 5-ї гвардійської бригади при підтримці кораблів Дунайської військової флотилії 26 серпня визволили Ізмаїл.
Оточенням і розгромом на території Ізмаїльщини 3-ї румунської та (6-ї німецької армій у складі 25 дивізій і завершились героїчні наступальні бої по визволенню
Одеської області.
Економіка Одещини зазнала під час окупації великих руйнувань. Було знищено численні заводи і фабрики, комунальні підприємства і житлові будинки, завдано величезної шкоди морському і залізничному транспорту, пограбовано колгоспи, МТС, радгоспи, спалено тисячі господарських будівель, зруйновано багато шкіл і клубів, лікарень і санаторіїв. Загальна сума збитків, заподіяних у роки окупації народному господарству Одещини, становила 24,5 млрд. крб. Здавалося, не одне десятиріччя потрібне буде для того, щоб відбудувати зруйноване. Але зусилля радянських людей у мирному будівництві, такі ж героїчні, як і на фронті, в боях за свободу і незалежність Батьківщини, зробили свою велику справу.
Робітники, серед яких пере важну більшість тоді становили жінки, старики і підлітки, з небувалою енергією й ентузіазмом трудились над відродженням зруйнованих заводів і фабрик. У 1945 році на Одещині вже діяло близько 5 тис. державних і кооперативних промислових підприємств.
Широкого розмаху набула відбудова промисловості після прийняття Верховною Радою СРСР в березні 1946 року четвертого (першого післявоєнного) плану розвитку народного господарства СРСР, яким намічалися, зокрема, великі завдання по відбудові й дальшому розвитку промисловості Одещини. Обласна партійна організація розгорнула велику політико-виховну та організаторську діяльність щодо мобілізації всіх сил трудящих на нові подвиги в праці. 1946 року близько 30 тисяч агітаторів, серед них багато передовиків і новаторів, роз'яснювали трудівникам області завдання нової п'ятирічки. Комуністи й комсомольці були прикладом сумлінного ставлення до своїх обов'язків на всіх ділянках виробництва. Велику допомогу Одеській області, як і всій Радянській Україні, подали трудящі братніх республік. З Москви, Ленінграда, Уфи та інших міст прибували в Одесу ешелони з машинами, устаткуванням.
Виробничі колективи промислових підприємств Одещини стали активними учасниками всенародного соціалістичного змагання за дострокове виконання першої післявоєнної п'ятирічки. Багато робітників зобов’язались достроково виконати річні плани і п’ятирічку в цілому. В ті роки поширилась така форма соціалістичного змагання, як боротьба за впровадження швидкісних методів праці. Заспівувачем цього руху на Одещині став токар заводу радіально-свердлильних верстатів, комуніст Г. С. Нежевенко. Освоївши швидкісні методи обробки деталей, він навчив цього понад двісті