Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кожне господарство "трудової громади" зобов'язане
було здати окупаційній владі 700 кг молока, 10 кг свинини 16 кг баранини, 30 кг яловичини, від 2 до 10 штук курей 300 штук яєць, 4 кг бринзи, 5 кг меду на рік. Невиконання поставок каралося тюремним ув’язненням на строк від 3 до 5 років з конфіскацією майна.
Крім «трудових громад», окупанти створювали т. зв. держанні ферми, земля і майно яких вважались власністю Румунії. На держфермах повинні були працювати всі громадяни сіл в радіусі від 20 до 30 км протягом 6—10 днів на рік.
Для пропаганди расистської ідеології використовувалась фашистська преса, на сторінках якої велась боротьба проти матеріалістичного світогляду, проти найвеличнішого досягнення світової філософської думки — марксизму. Для боротьби проти наукового світогляду широко використовувалась церква. З Румунії в «Трансністрію» приїхало близько 10тис. служителів релігійного культу, тут було відкрито понад 500 церков і молитовних будинків.
Більшість шкіл була закрита, решта переведена під контроль церкви. 60 тис. молитовників і листівок «Христианская жизнь», спеціально для цього випущених, закликали населення відмовитись від марксистсько-ленінського світогляду і стати «вірним сином чи дочкою святої церкви».
Правителі Румунії вживали всіх заходів для створення собі опори на селі. Вони звернулися до білоемігрантів, колишніх німецьких колоністів, що тепер мешкали в Румунії і Німеччині, з закликом оселитись на Україні. На квітень 1943 року близько 3300 «заможних селян» прибули на українську землю. Офіційно вони дістали назву «репатрійованих». Їм окупанти надавали кращі будинки, з яких виганяли місцевих жителів, залишаючи тих без будь-яких засобів до існування .
Радянські люди не мирилися з окупаційним режимом. Проти ненависного «нового порядку» розгорнулася всенародна боротьба. Її очолило комуністичне підпілля, сформоване обкомом партії ще під час оборони Одеси. Для керівництва підпіллям був залишений підпільний обком партії на чолі з О. П. Петровським та С. С. Сухарєвим. Обком КП(б) України не встиг створити розгалуженої мережі районних комітетів і партійних груп у районах. Підпільні райком і були створені тільки в п'яти сільських районах: Березівському, Біляївському, Котовському, Овідіопольському та Одеському Приміському.
З перших днів окупації почали діяти чотири райкоми партії. Одеський Приміський (секретар С. Ф. Лазарєв) та Овідіопольський (І. Г. Ілюхин) базувалися в Усатівських катакомбах. У самому місті почав діяти Іллічівський райком, налагоджував роботу, переборюючи великі труднощі, Ворошиловський райком міста. Його секретар В. С. Клочек найнявся сторожем у приватний магазин. Незабаром йому пощастило налагодити випуск листівок, організувати допомогу військовополоненим. У Воднотранспортному районі комуністи М. Г. Решетников, О. О. Третяк, І. І. Орлов, П. М. Козирев, за дорученням тяжко хворого секретаря райкому І. М. Веденьєва. почали створювати підпільні групи та розгортати боротьбу проти ворога.
Одеське підпілля з перших же днів потрапило в скрутне становище, зазнавши великих втрат. На п'ятий день окупації міста сигуранца вислідила і заарештувала першого секретаря обкому О. П. Петровського. Цей арешт ставив під загрозу всю роботу, адже у першого секретаря були всі зв’язки з райкомами і підпільними групами. О. П. Петровський, обманувши ворога, вирвався з його пазурів і, законспірувавшись, встановив зв'явок з С. С. Сухарєвим та іншими підпільниками.
Було налагоджено випуск газети «Голос народу» та інформаційного бюлетеня «За Радянську Батьківщину», які розповсюджувались між підпільними групами.
У містах і селах області розгорнулася партизанська боротьба проти німецько-фашистських загарбників.
З 24 по 31 серпня підпільники Ширяєвого, Антонівки і Демидового зробили кілька нападів на ворожі обози, що доставляли боєприпаси на фронт. Під час одного з них було знищено 47 вантажних машин, 47 бензоцистерн,
Одеська область
Сторінка 41 з 54
повернути з надлишком 25 проц. Решту врожаю вона мала здати на елеватор як обов'язкові поставки.Кожне господарство "трудової громади" зобов'язане
було здати окупаційній владі 700 кг молока, 10 кг свинини 16 кг баранини, 30 кг яловичини, від 2 до 10 штук курей 300 штук яєць, 4 кг бринзи, 5 кг меду на рік. Невиконання поставок каралося тюремним ув’язненням на строк від 3 до 5 років з конфіскацією майна.
Для пропаганди расистської ідеології використовувалась фашистська преса, на сторінках якої велась боротьба проти матеріалістичного світогляду, проти найвеличнішого досягнення світової філософської думки — марксизму. Для боротьби проти наукового світогляду широко використовувалась церква. З Румунії в «Трансністрію» приїхало близько 10тис. служителів релігійного культу, тут було відкрито понад 500 церков і молитовних будинків.
Більшість шкіл була закрита, решта переведена під контроль церкви. 60 тис. молитовників і листівок «Христианская жизнь», спеціально для цього випущених, закликали населення відмовитись від марксистсько-ленінського світогляду і стати «вірним сином чи дочкою святої церкви».
Правителі Румунії вживали всіх заходів для створення собі опори на селі. Вони звернулися до білоемігрантів, колишніх німецьких колоністів, що тепер мешкали в Румунії і Німеччині, з закликом оселитись на Україні. На квітень 1943 року близько 3300 «заможних селян» прибули на українську землю. Офіційно вони дістали назву «репатрійованих». Їм окупанти надавали кращі будинки, з яких виганяли місцевих жителів, залишаючи тих без будь-яких засобів до існування .
Радянські люди не мирилися з окупаційним режимом. Проти ненависного «нового порядку» розгорнулася всенародна боротьба. Її очолило комуністичне підпілля, сформоване обкомом партії ще під час оборони Одеси. Для керівництва підпіллям був залишений підпільний обком партії на чолі з О. П. Петровським та С. С. Сухарєвим. Обком КП(б) України не встиг створити розгалуженої мережі районних комітетів і партійних груп у районах. Підпільні райком і були створені тільки в п'яти сільських районах: Березівському, Біляївському, Котовському, Овідіопольському та Одеському Приміському.
З перших днів окупації почали діяти чотири райкоми партії. Одеський Приміський (секретар С. Ф. Лазарєв) та Овідіопольський (І. Г. Ілюхин) базувалися в Усатівських катакомбах. У самому місті почав діяти Іллічівський райком, налагоджував роботу, переборюючи великі труднощі, Ворошиловський райком міста. Його секретар В. С. Клочек найнявся сторожем у приватний магазин. Незабаром йому пощастило налагодити випуск листівок, організувати допомогу військовополоненим. У Воднотранспортному районі комуністи М. Г. Решетников, О. О. Третяк, І. І. Орлов, П. М. Козирев, за дорученням тяжко хворого секретаря райкому І. М. Веденьєва. почали створювати підпільні групи та розгортати боротьбу проти ворога.
Одеське підпілля з перших же днів потрапило в скрутне становище, зазнавши великих втрат. На п'ятий день окупації міста сигуранца вислідила і заарештувала першого секретаря обкому О. П. Петровського. Цей арешт ставив під загрозу всю роботу, адже у першого секретаря були всі зв’язки з райкомами і підпільними групами. О. П. Петровський, обманувши ворога, вирвався з його пазурів і, законспірувавшись, встановив зв'явок з С. С. Сухарєвим та іншими підпільниками.
Було налагоджено випуск газети «Голос народу» та інформаційного бюлетеня «За Радянську Батьківщину», які розповсюджувались між підпільними групами.
У містах і селах області розгорнулася партизанська боротьба проти німецько-фашистських загарбників.
З 24 по 31 серпня підпільники Ширяєвого, Антонівки і Демидового зробили кілька нападів на ворожі обози, що доставляли боєприпаси на фронт. Під час одного з них було знищено 47 вантажних машин, 47 бензоцистерн,