Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Рябчиков, керівник розвідки Герой Радянського Союзу О. Б. Тухов та інші.
Після бою партизани «Буревісника» групами проривалися на свої старі бази. Протягом березня 1944 року загін, допомагаючи наступаючим військам 2-го Українського фронту, відбив у противника 4 гармати, 50 ручних кулеметів, близько 500 гвинтівок та автоматів, 68 підвід з військовим майном, 4 автомашини, 3 радіостанції, 300 коней тощо. У квітні 1944 року загін подав велику допомогу частинам Червоної Армії під час форсування річки Південного Бугу. Бійці загону зберегли від зруйнування переправи через річку, 3 цукрових заводи, 10 великих млинів та багато
інших об'єктів.
Сильним ударом для партійного підпілля був арешт протягом березня-квітня 1943 року 226 активних його працівників. 21 квітня 1943 року було заарештовано першого секретаря обкому О. П. Петровського, а 5 травня тою ж року — другого секретаря С. С. Сухарєва. Але підпільні організації витримали і цей удар, вони мали вже певний досвід підпільної боротьби і керівництва партизанським рухом. Активну діяльність в цей час розгорнули численні партійні групи, які разом з позапартійними налічували 3 тис. чоловік. Партизани руйнували залізничні шляхи, мости, підривали состави, які йшли на фронт, висаджували в повітря ворожі склади, псували продукти тощо.
В 1944 році підпільники та партизанські загони виконували основне завдання, яке полягало в тому, щоб не дати ворогу під час відступу нищити й руйнувати народне добро. В цей період дії партизанів координувались з діями наступаючих частин Червоної Армії.
Фашистське командування намагалося перетворити річки Південний Буг і Дністер в укріплені рубежі. Партизани руйнували переправи, висаджували в повітря мости тощо.
Велику допомогу підпільникам та партизанам подала десантна група з 10 чоловік, очолена досвідченим чекістом В. Д. Авдєєвим (Чорноморським), скинута з літака в січні 1944 року біля с. Йосипівки Фрунзівського району. Залишивши в селі партизанську групу, Авдєєв з п'ятьма бойовими товаришами перебрався в Одесу. Тут він встановив зв’язок майже з усіма підпільними організаціями. Було розроблено план визволення міста ще до підходу радянських військ силами партизанів. Але масові арешти, які почались на початку березня, стали на перешкоді до здійснення цього плану. 2 березня гестапо вислідило Авдєєва. Під час арешту він був тяжко поранений і потрапив до лікарні, де покінчив життя самогубством.
В березні 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Р. Я. Малиновського вийшли на Південний Буг. Перегрупувавши сили, вони приготувались до наступного удару по 6-й німецькій та 3-й румунській арміях.
План радянського командування — форсувати Південний Пуг біля Вознесенська, Нової Одеси, нанести удар у напрямі на Березівку, Роздільну, а потім охопити Одесу з північного заходу — почав здійснюватися наприкінці березня. В ніч на 31 березня кінно-механізовані групи непролазними шляхами пробивались до Березівки, в боях за яку брали участь 10-а гвардійська, 9-а і 30-а гвардійські кавалерійські дивізії та 4-й гвардійський механізований корпус. Після Березівки було визволено Роздільну; 5 і 6 квітня наші війська здобули Кучурган, а наступного дня розгорнулися бої за Біляївку і Маяки. Спеціально сформований штурмовий загін навальним ударом спочатку захопив водокачку, негайно її розмінував (тільки з машинного залу бійці вийняли 5 тонн вибухівки). Згодом було визволено обидва населені пункти.
В цей час 8-а гвардійська армія вийшла на ближні підступи до Одеси. Її передові частини оволоділи 7 квітня селищами Дачним та Холодною Балкою. 6-а армія, розвиваючи наступ понад лиманом, наближалась до Пересипу, де ворог мав досить вигідні позиції та добре укріплені перешийки між Одеською затокою, Куяльницьким і Xаджибеївським лиманами. Незважаючи на це,
Одеська область
Сторінка 43 з 54
кілька днів, 29 січня, фашистське командування послало в Голованівський ліс на розправу з партизанами війська чисельністю близько 2 дивізій. Обидва партизанські загони знищили понад 1 тис. гітлерівських головорізів, захопили багато автомашин, кулеметів, гвинтівок, патронів. В бою зазнали великих втрат і партизани. Тільки «Буревісник» втратив понад 100 чоловік убитими та 150 пораненими. Смертю хоробрих полягли капітан В. А. Після бою партизани «Буревісника» групами проривалися на свої старі бази. Протягом березня 1944 року загін, допомагаючи наступаючим військам 2-го Українського фронту, відбив у противника 4 гармати, 50 ручних кулеметів, близько 500 гвинтівок та автоматів, 68 підвід з військовим майном, 4 автомашини, 3 радіостанції, 300 коней тощо. У квітні 1944 року загін подав велику допомогу частинам Червоної Армії під час форсування річки Південного Бугу. Бійці загону зберегли від зруйнування переправи через річку, 3 цукрових заводи, 10 великих млинів та багато
інших об'єктів.
Сильним ударом для партійного підпілля був арешт протягом березня-квітня 1943 року 226 активних його працівників. 21 квітня 1943 року було заарештовано першого секретаря обкому О. П. Петровського, а 5 травня тою ж року — другого секретаря С. С. Сухарєва. Але підпільні організації витримали і цей удар, вони мали вже певний досвід підпільної боротьби і керівництва партизанським рухом. Активну діяльність в цей час розгорнули численні партійні групи, які разом з позапартійними налічували 3 тис. чоловік. Партизани руйнували залізничні шляхи, мости, підривали состави, які йшли на фронт, висаджували в повітря ворожі склади, псували продукти тощо.
В 1944 році підпільники та партизанські загони виконували основне завдання, яке полягало в тому, щоб не дати ворогу під час відступу нищити й руйнувати народне добро. В цей період дії партизанів координувались з діями наступаючих частин Червоної Армії.
Фашистське командування намагалося перетворити річки Південний Буг і Дністер в укріплені рубежі. Партизани руйнували переправи, висаджували в повітря мости тощо.
Велику допомогу підпільникам та партизанам подала десантна група з 10 чоловік, очолена досвідченим чекістом В. Д. Авдєєвим (Чорноморським), скинута з літака в січні 1944 року біля с. Йосипівки Фрунзівського району. Залишивши в селі партизанську групу, Авдєєв з п'ятьма бойовими товаришами перебрався в Одесу. Тут він встановив зв’язок майже з усіма підпільними організаціями. Було розроблено план визволення міста ще до підходу радянських військ силами партизанів. Але масові арешти, які почались на початку березня, стали на перешкоді до здійснення цього плану. 2 березня гестапо вислідило Авдєєва. Під час арешту він був тяжко поранений і потрапив до лікарні, де покінчив життя самогубством.
В березні 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Р. Я. Малиновського вийшли на Південний Буг. Перегрупувавши сили, вони приготувались до наступного удару по 6-й німецькій та 3-й румунській арміях.
План радянського командування — форсувати Південний Пуг біля Вознесенська, Нової Одеси, нанести удар у напрямі на Березівку, Роздільну, а потім охопити Одесу з північного заходу — почав здійснюватися наприкінці березня. В ніч на 31 березня кінно-механізовані групи непролазними шляхами пробивались до Березівки, в боях за яку брали участь 10-а гвардійська, 9-а і 30-а гвардійські кавалерійські дивізії та 4-й гвардійський механізований корпус. Після Березівки було визволено Роздільну; 5 і 6 квітня наші війська здобули Кучурган, а наступного дня розгорнулися бої за Біляївку і Маяки. Спеціально сформований штурмовий загін навальним ударом спочатку захопив водокачку, негайно її розмінував (тільки з машинного залу бійці вийняли 5 тонн вибухівки). Згодом було визволено обидва населені пункти.
В цей час 8-а гвардійська армія вийшла на ближні підступи до Одеси. Її передові частини оволоділи 7 квітня селищами Дачним та Холодною Балкою. 6-а армія, розвиваючи наступ понад лиманом, наближалась до Пересипу, де ворог мав досить вигідні позиції та добре укріплені перешийки між Одеською затокою, Куяльницьким і Xаджибеївським лиманами. Незважаючи на це,