Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС було здійснено ряд важливих заходів для піднесення сільського господарства. Розміри обов’язкових поставок були дещо зменшені, а закупочні ціни на деякі сільськогосподарські продукти підвищені. Для матеріального заохочення людей в колгоспах почали видавати щомісячні грошові аванси, запроваджувати додаткову оплату за перевиконання планових завдань. Держава збільшила асигнування на сільське господарство. В МТС, радгоспи та колгоспи почало надходити набагато більше тракторів і машин. Тільки за 1954 і 1955 рр. область одержала 1900 тракторів, 1902 зернові і бурякозбиральні комбайни, також понад 4 тисячі інших машин.
Обласна партійна організація приділяла велику увагу зміцненню тих колгоспів, які відставали в своєму розвитку від інших. Це питання набуло особливої ваги після змін у територіальних межах області.
В лютому 1954 року до Одещини було включено всі райони колишньої Ізмаїльської області, водночас кілька районів відійшли до Миколаївської та Кіровоградської областей. На Ізмаїльщині, яка з 1918 до 1940 року знемагала під владою румунських бояр, а потім — з 1941 по 1944 рік — знову потрапила в ярмо фашистських
загарбників, колгоспи в першій половині 50-х років були ще молоді, недосить міцні. Щоправда, розвивалися вони швидко, бо почали свій шлях тоді, коли в нашій країні вже бу в нагромаджений багатющий досвід колгоспного будівництва.
Обком партії направив у відстаючі колгоспи з міст і районних центрів сотні комуністів. Близько 150 з них стали головами колгоспів, секретарями колгоспних і радгоспних парторганізацій. Перший секретар Кілійського райкому партії В. 3. Тур, агроном за освітою, очолив сільськогосподарську артіль ім. Татарбунарського повстання одну з найвідсталіших у Татарбунарському районі. Незабаром він разом з партійною організацією та активом вивів артіль у число передових. Вона стала однією з найміцніших й найбагатших в області й республіці, а її голова прославився як один з найкращих колгоспних вожаків і удостоївся звання Героя Соціалістичної Праці. З честю виконали доручення партії колишній завідуючий відділом райвиконкому В В. Кудрявцев — голова колгоспу ім. Дзержннського Овідіопольського району, колишній секретар райкому партії, Б. К. Наливаний — голова колгоспу «Шляхом Леніна» Роздільнянського району і ряд інших комуністів, які очолили економічно слабкі господарства і допомогли їм подолати своє відставання. В машинно-тракторні станції, колгоспи і радгоспи Одещини добровільно перейшли працювати понад 400 інженерів і техніків.
Зміцненню колгоспів сприяло також їх укрупнення.
Рівень культури землеробства в колгоспах і радгоспах помітно зріс. У багатьох господарствах почали застосовувати глибоку оранку, більше вносити добрив на поля. Дедалі розширювалися сортові посіви, все більші площі займали нові високоврожайні сорти сільськогосподарських культур: за 1955—1959 рр. пересічний урожай зернових по області становив 16,8 цнт з га — майже в півтора раза більше, ніж у попередньому п’ятиріччі. Значно збільшилося виробництво тваринницької продукції: м’яса – в півтора раза, молока – майже втроє.
Досягнення трудівників села були високо оцінені партією й урядом. За великі успіхи в розвитку сільського господарства наприкінці 1958 року Одеську область було нагороджено орденом Леніна. Десяти новаторам колгоспних і радгоспних ланів було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а голови колгоспів М. О. Посмітний, П. П. Ведута та ланковий-кукурудзовод Є. В. Блажевський були нагороджені другою золотою медаллю «Серп і Молот».
Тисячі й тисячі трактористів Одещини, запозичивши досвід знатного механізатора двічі Героя Соціалістичної праці О. В. Гіталова з сусідньої Кіровоградщини, почали вирощувати кукурудзу і соняшник без затрат ручної праці. Комплексна механізація вивільнила багато тисяч робочих рук від важкої праці на обробітку просапних культур і помітно зменшила
Одеська область
Сторінка 49 з 54
радянських працівників району, орденами і медалями були нагороджені сотні колгоспників і колгоспниць району. Високими урядовими нагородами була відзначена самовіддана праця багатьох трудівників сільського господарства і в інших районах області. Обласна партійна організація приділяла велику увагу зміцненню тих колгоспів, які відставали в своєму розвитку від інших. Це питання набуло особливої ваги після змін у територіальних межах області.
В лютому 1954 року до Одещини було включено всі райони колишньої Ізмаїльської області, водночас кілька районів відійшли до Миколаївської та Кіровоградської областей. На Ізмаїльщині, яка з 1918 до 1940 року знемагала під владою румунських бояр, а потім — з 1941 по 1944 рік — знову потрапила в ярмо фашистських
загарбників, колгоспи в першій половині 50-х років були ще молоді, недосить міцні. Щоправда, розвивалися вони швидко, бо почали свій шлях тоді, коли в нашій країні вже бу в нагромаджений багатющий досвід колгоспного будівництва.
Обком партії направив у відстаючі колгоспи з міст і районних центрів сотні комуністів. Близько 150 з них стали головами колгоспів, секретарями колгоспних і радгоспних парторганізацій. Перший секретар Кілійського райкому партії В. 3. Тур, агроном за освітою, очолив сільськогосподарську артіль ім. Татарбунарського повстання одну з найвідсталіших у Татарбунарському районі. Незабаром він разом з партійною організацією та активом вивів артіль у число передових. Вона стала однією з найміцніших й найбагатших в області й республіці, а її голова прославився як один з найкращих колгоспних вожаків і удостоївся звання Героя Соціалістичної Праці. З честю виконали доручення партії колишній завідуючий відділом райвиконкому В В. Кудрявцев — голова колгоспу ім. Дзержннського Овідіопольського району, колишній секретар райкому партії, Б. К. Наливаний — голова колгоспу «Шляхом Леніна» Роздільнянського району і ряд інших комуністів, які очолили економічно слабкі господарства і допомогли їм подолати своє відставання. В машинно-тракторні станції, колгоспи і радгоспи Одещини добровільно перейшли працювати понад 400 інженерів і техніків.
Зміцненню колгоспів сприяло також їх укрупнення.
Рівень культури землеробства в колгоспах і радгоспах помітно зріс. У багатьох господарствах почали застосовувати глибоку оранку, більше вносити добрив на поля. Дедалі розширювалися сортові посіви, все більші площі займали нові високоврожайні сорти сільськогосподарських культур: за 1955—1959 рр. пересічний урожай зернових по області становив 16,8 цнт з га — майже в півтора раза більше, ніж у попередньому п’ятиріччі. Значно збільшилося виробництво тваринницької продукції: м’яса – в півтора раза, молока – майже втроє.
Досягнення трудівників села були високо оцінені партією й урядом. За великі успіхи в розвитку сільського господарства наприкінці 1958 року Одеську область було нагороджено орденом Леніна. Десяти новаторам колгоспних і радгоспних ланів було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а голови колгоспів М. О. Посмітний, П. П. Ведута та ланковий-кукурудзовод Є. В. Блажевський були нагороджені другою золотою медаллю «Серп і Молот».
Тисячі й тисячі трактористів Одещини, запозичивши досвід знатного механізатора двічі Героя Соціалістичної праці О. В. Гіталова з сусідньої Кіровоградщини, почали вирощувати кукурудзу і соняшник без затрат ручної праці. Комплексна механізація вивільнила багато тисяч робочих рук від важкої праці на обробітку просапних культур і помітно зменшила