Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Восени 1905 року боротьба трудящих Акермана активізувалася. 9 вересня застрайкували робітники заводів Аглицького і Шріра. Крім економічних вимог робітники висунули і політичні. Під час демонстрації 11 вересня страйкуючі вигукували перед міською управою «Геть царя!». Демонстрантів, що співали революційні пісні, розігнали посилені наряди поліції. _
Під час загальноросійського політичного страйку 18 жовтня 190о року в Акермані припинили роботу пекарі, підмайстри, прикажчики. Вперше в історії міста робітники з червоними прапорами пройшли від фортеці, де вони збиралися, до центру. Їх підтримали візники, водовози, поштові службовці, учні середніх учбових закладів також приєднувалися до них або влаштовували окремі мітинги. Залишивши роботу, до страйкуючих приєдналися робітники парової лісопильні та одного з найбільших млинів.
У місті утворилася близька по своїй структурі до Рад виборна організація - комітет громадської безпеки.
20 жовтня більшість підприємств і порт знову припинили роботу.
Царські сатрапи вдалися до найжорстокіших та найпідступніших заходів, щоб придушити боротьбу трудящих Акермана. 23 жовтня в місті було оголошено військовий стан. При підтримці урядових установ
погромницька організація "Союз Михаїла архангела" та інші декласовані елементі і переодягнені агенти організовували погроми, били робітників, службовців, гімназистів. Через малочисельність і недостатню організованість акерманських робітників, що майже не мали досвіду революційної боротьби, реакціонерам разом з горезвісним Пуришкевичем удалося придушити революційний рух у місті.
Незважаючи на розправу, робітники не припиняли революційної боротьби.
З 20 по 26 листопада відбувся страйк поштово-телеграфних службовців. У місті продовжувала роботу невелика соціал-демократична група, яка підтримувала зв’язки з одеськими більшовиками. Під час виборів до 2-ї Державної думи тут поширювалися прокламації Одеського комітету РСДРП і окремі номери більшовицької преси.
В 1908 році існували нелегальні гуртки в акерманській гімназії, у квітні 1912 року робітники друкарні газети «Аккерманское слово», обурені ленським розстрілом, провели одноденний страйк.
Ще більш загострилася класова боротьба напередодні імперіалістичної війни Обумовлювалося це тим, що в 1911 році 206 тис. десятин землі в Акерманському повіті знаходилося в руках іноземних колоністів. Щоб не вмерти з голоду, безземельні селяни змушені були за низьку плату найматися до них на роботу. Важке матеріальне становище спричиняло часті хвороби. На медичну допомогу не було надії. У всьому повіті працювало 17 лікарів (з них 8 в Акермані). Загалом на одного лікаря припадало 17588 чол., а на одне лікарняне ліжко 1,8 тис. чол. Більшість населення була неписьменною. З 30 тис. дітей шкільного віку відвідували школу лише 17 тисяч.
Велику увагу подіям у Бессарабії приділяла газета «Правда», в якій публікувалися повідомлення за 1912—1914 рр. про сутички селян з поліцією, поміщиками, куркулями в Акерманському повіті.
Під час імперіалістичної війни значний вплив на розгортання революційного руху в Акермані мало перебування військових частин, серед яких провадилася більшовицька агітація. В грудні 1916 року спалахнуло повстання солдат 12-го Кавказького стрілецького полку. Солдати виступили проти імперіалістичної війни, відмовились їхати на фронт, вчинили опір офіцерам і жандармерії. Озброєні гвинтівками, кулеметами, повстанці пройшли вулицями міста, звертаючись з революційними закликами до населення.
Після повалення царизму, 10 березин 1917 року в Акермані відбулася демонстрація під лозунгом «Геть тиранів, геть кайдани! Хай живе свобода!». В цьому ж місяці виникла Акерманська Рада робітничих і солдатських депутатів. Рада видавала газету «Аккерманское слово». Незважаючи на те, що в її складі було немало есерів і меншовиків, під тиском народу вона все ж здійснювала в місті свободу слова, друку і демонстрацій. У квітні Рада ухвалила рішення про реквізицію незасіяних поміщицьких земель. Земельні комітети почали їх розподіл серед селян. Ці заходи підтримав, дізнавшись про події в Акерманському повіті, спрямовані на захоплення і розподіл між селянами поміщицьких земель після Лютневої революції В. І. Ленін на сторінках газети «Правды» від 5 травня 1917 року. «Акерманська Рада роб. і солд. депутатів, очевидно, виходить з практичних міркувань, вона, безсумнівно, близько і безпосередньо знає місцеві умови. Вона правильно враховує, що посіви треба збільшити що б то не стало і до найбільших меж»,— писав Ілліч у ті дні.
Білгород-Дністровський
Сторінка 5 з 11
Незважаючи на переслідування, робітники Акермана часто збиралися і обговорювали спільні питання класової боротьби. Як свідчать жандармські повідомлення, в літні місяці до міста приїздили робітники з Одеси, вони розповсюджували революційну літературу, провадили усну пропаганду. Під час загальноросійського політичного страйку 18 жовтня 190о року в Акермані припинили роботу пекарі, підмайстри, прикажчики. Вперше в історії міста робітники з червоними прапорами пройшли від фортеці, де вони збиралися, до центру. Їх підтримали візники, водовози, поштові службовці, учні середніх учбових закладів також приєднувалися до них або влаштовували окремі мітинги. Залишивши роботу, до страйкуючих приєдналися робітники парової лісопильні та одного з найбільших млинів.
У місті утворилася близька по своїй структурі до Рад виборна організація - комітет громадської безпеки.
20 жовтня більшість підприємств і порт знову припинили роботу.
Царські сатрапи вдалися до найжорстокіших та найпідступніших заходів, щоб придушити боротьбу трудящих Акермана. 23 жовтня в місті було оголошено військовий стан. При підтримці урядових установ
погромницька організація "Союз Михаїла архангела" та інші декласовані елементі і переодягнені агенти організовували погроми, били робітників, службовців, гімназистів. Через малочисельність і недостатню організованість акерманських робітників, що майже не мали досвіду революційної боротьби, реакціонерам разом з горезвісним Пуришкевичем удалося придушити революційний рух у місті.
Незважаючи на розправу, робітники не припиняли революційної боротьби.
З 20 по 26 листопада відбувся страйк поштово-телеграфних службовців. У місті продовжувала роботу невелика соціал-демократична група, яка підтримувала зв’язки з одеськими більшовиками. Під час виборів до 2-ї Державної думи тут поширювалися прокламації Одеського комітету РСДРП і окремі номери більшовицької преси.
В 1908 році існували нелегальні гуртки в акерманській гімназії, у квітні 1912 року робітники друкарні газети «Аккерманское слово», обурені ленським розстрілом, провели одноденний страйк.
Ще більш загострилася класова боротьба напередодні імперіалістичної війни Обумовлювалося це тим, що в 1911 році 206 тис. десятин землі в Акерманському повіті знаходилося в руках іноземних колоністів. Щоб не вмерти з голоду, безземельні селяни змушені були за низьку плату найматися до них на роботу. Важке матеріальне становище спричиняло часті хвороби. На медичну допомогу не було надії. У всьому повіті працювало 17 лікарів (з них 8 в Акермані). Загалом на одного лікаря припадало 17588 чол., а на одне лікарняне ліжко 1,8 тис. чол. Більшість населення була неписьменною. З 30 тис. дітей шкільного віку відвідували школу лише 17 тисяч.
Велику увагу подіям у Бессарабії приділяла газета «Правда», в якій публікувалися повідомлення за 1912—1914 рр. про сутички селян з поліцією, поміщиками, куркулями в Акерманському повіті.
Під час імперіалістичної війни значний вплив на розгортання революційного руху в Акермані мало перебування військових частин, серед яких провадилася більшовицька агітація. В грудні 1916 року спалахнуло повстання солдат 12-го Кавказького стрілецького полку. Солдати виступили проти імперіалістичної війни, відмовились їхати на фронт, вчинили опір офіцерам і жандармерії. Озброєні гвинтівками, кулеметами, повстанці пройшли вулицями міста, звертаючись з революційними закликами до населення.
Після повалення царизму, 10 березин 1917 року в Акермані відбулася демонстрація під лозунгом «Геть тиранів, геть кайдани! Хай живе свобода!». В цьому ж місяці виникла Акерманська Рада робітничих і солдатських депутатів. Рада видавала газету «Аккерманское слово». Незважаючи на те, що в її складі було немало есерів і меншовиків, під тиском народу вона все ж здійснювала в місті свободу слова, друку і демонстрацій. У квітні Рада ухвалила рішення про реквізицію незасіяних поміщицьких земель. Земельні комітети почали їх розподіл серед селян. Ці заходи підтримав, дізнавшись про події в Акерманському повіті, спрямовані на захоплення і розподіл між селянами поміщицьких земель після Лютневої революції В. І. Ленін на сторінках газети «Правды» від 5 травня 1917 року. «Акерманська Рада роб. і солд. депутатів, очевидно, виходить з практичних міркувань, вона, безсумнівно, близько і безпосередньо знає місцеві умови. Вона правильно враховує, що посіви треба збільшити що б то не стало і до найбільших меж»,— писав Ілліч у ті дні.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Широке
- Стара Царичанка
- Семенівка
- Русько-Іванівка
- Приморське
- Монаші
- Миколаївка
- Маразліївка
- Крутоярівка
- Козацьке
- Карналіївка
- Затока
- Випасне
- Великомар’янівка
- Бритівка
- Андріївка
- Адамівка
- Шабо
- Старокозаче