Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У зв'язку з поразкою царської Росії у Кримській війні Ізмаїл відійшов до Молдавії. Бастіони і стіни фортеці за розпорядженням царського уряду були висаджені в повітря. Від фортеці до нашого часу збереглись лише фундаменти стін, у деяких місцях видніються сліди рову, який її оточував. Єдина будова, що залишалась на території фортеці, це мечеть XVI століття, яка в XIX столітті була перебудована на Хрестовоздвиженську православну церкву.
Відрив Ізмаїла від Росії, порушення його тісних економічних зв'язків з півднем України та іншими районами Росії спричинили занепад торгівлі і промислового виробництва. Багато жителів переселилося в південноукраїнські міста. Якщо напередодні Кримської війни тут було понад ЗО тис. жителів, то в 1897 році їх налічувалося лише 22,2 тис., здебільшого тих, що переселилися після взяття Ізмаїла російськими військами 13 квітня 1877 року.
В 60—70-х роках Ізмаїл був одним з важливих пунктів, через який в Росію поступала нелегальна революційна література; тут перебувало чимало російських революціонерів, переслідуваних царизмом, що пробиралися за кордон. У серпні 1869 року за завданням болгарських революційних організацій з Румунії в Ізмаїл переїздить болгарський поет-революціонер X. Ботев. Він жив тут до середини 1871 року, учителював,. як довірена особа, вів конспіративну роботу. X Ботев підтримував тісні стосунки з російськими революціонерами зокрема С. Нечаєвим. В Ізмаїлі поет вперше прочитай «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса.
Після визволення міста відроджується порт, через який у 1879 році було переправлено 273 тис. четвертей пшениці, 139 тис. четвертей кукурудзи та багато інших сільськогосподарських продуктів. Виникають нові промислові підприємства зокрема парові млини. В 1903 році було створено Російсько-Дунанське пароплавство. Більшість населення працювала на різних важких роботах в порту, на суднах або на т. зв. рибних «заводах», що належали купцям.
Робітничий клас Ізмаїла підтримував тісні зв'язки з пролетаріатом промислових міст південної і центральної частин Росії. Тут розповсюджувалась революційна література. Спочатку це були народницькі, а на початку XX століття більшовицькі видання, які привозили моряки з-за кордову або надходили з Одеси, Києва, Петербурга. Революційні події почалися в містах на берегах Дунаю. Ще напередодні революції 1905—1907 рр. в Ізмаїлі виступили жителі передмість проти кабальних договорів і непосильних податків, що були встановлені міською управою за оренду землі. Викликані загони городових та інші царські прислужники змогли придушити на деякий час виступи тільки після масових арештів. 131 чоловіка було віддано до суду.
Нова хвиля революційного піднесення пройшла в місті з початком першої російської революції. У відповідь на січневий злочин царизму відбулися страйки робітників промислових підприємств, порту та моряків Російсько-Дунайського пароплавства. 16 червня 1905 року застрайкувала команда пароплава «Болгарія», яка заявила про свою підтримку загального страйку робітників Одеси, куди 15 червня прибув повсталий броненосець «Потьомкін». Моряків підтримали робітники ряду підприємств міста. Після видання царського маніфесту 17 жовтня місцева революційна молодь вийшла на демонстрацію і мітинг, на якому промовці роз’яснювали програму РСДРП та викривали підступність царизму.
В страйку, що відбувся в січні 1906 року, брали участь багато робітників міста та команди суден риболовецького нагляду. Протягом року виступали проти царизму службовці ізмаїльської митниці, бригади прикордонної охорони, жителі передмість. Значний вилив на розвиток революційної боротьби мали більшовики. Одеський комітет РСДРП систематично розповсюджував у місті революційну літературу, підтримував з робітниками тісні взаємозв'язки
В чорні роки реакції боротьба більшовиків за оволодіння масами не припинялася. У квітні 1914 року боротьба трудящих Ізмаїла ознаменувалась
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Ізмаїл
Сторінка 4 з 13
планова забудова міста. Тут з'являються красиві особняки дворян і купців. За проектом талановитого російського і українського архітектора А. І. Мельникова в 1838 році було збудовано Покровськнй собор, який є визначним пам'ятником архітектури першої половини XIX століття. Відрив Ізмаїла від Росії, порушення його тісних економічних зв'язків з півднем України та іншими районами Росії спричинили занепад торгівлі і промислового виробництва. Багато жителів переселилося в південноукраїнські міста. Якщо напередодні Кримської війни тут було понад ЗО тис. жителів, то в 1897 році їх налічувалося лише 22,2 тис., здебільшого тих, що переселилися після взяття Ізмаїла російськими військами 13 квітня 1877 року.
В 60—70-х роках Ізмаїл був одним з важливих пунктів, через який в Росію поступала нелегальна революційна література; тут перебувало чимало російських революціонерів, переслідуваних царизмом, що пробиралися за кордон. У серпні 1869 року за завданням болгарських революційних організацій з Румунії в Ізмаїл переїздить болгарський поет-революціонер X. Ботев. Він жив тут до середини 1871 року, учителював,. як довірена особа, вів конспіративну роботу. X Ботев підтримував тісні стосунки з російськими революціонерами зокрема С. Нечаєвим. В Ізмаїлі поет вперше прочитай «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса.
Після визволення міста відроджується порт, через який у 1879 році було переправлено 273 тис. четвертей пшениці, 139 тис. четвертей кукурудзи та багато інших сільськогосподарських продуктів. Виникають нові промислові підприємства зокрема парові млини. В 1903 році було створено Російсько-Дунанське пароплавство. Більшість населення працювала на різних важких роботах в порту, на суднах або на т. зв. рибних «заводах», що належали купцям.
Робітничий клас Ізмаїла підтримував тісні зв'язки з пролетаріатом промислових міст південної і центральної частин Росії. Тут розповсюджувалась революційна література. Спочатку це були народницькі, а на початку XX століття більшовицькі видання, які привозили моряки з-за кордову або надходили з Одеси, Києва, Петербурга. Революційні події почалися в містах на берегах Дунаю. Ще напередодні революції 1905—1907 рр. в Ізмаїлі виступили жителі передмість проти кабальних договорів і непосильних податків, що були встановлені міською управою за оренду землі. Викликані загони городових та інші царські прислужники змогли придушити на деякий час виступи тільки після масових арештів. 131 чоловіка було віддано до суду.
Нова хвиля революційного піднесення пройшла в місті з початком першої російської революції. У відповідь на січневий злочин царизму відбулися страйки робітників промислових підприємств, порту та моряків Російсько-Дунайського пароплавства. 16 червня 1905 року застрайкувала команда пароплава «Болгарія», яка заявила про свою підтримку загального страйку робітників Одеси, куди 15 червня прибув повсталий броненосець «Потьомкін». Моряків підтримали робітники ряду підприємств міста. Після видання царського маніфесту 17 жовтня місцева революційна молодь вийшла на демонстрацію і мітинг, на якому промовці роз’яснювали програму РСДРП та викривали підступність царизму.
В страйку, що відбувся в січні 1906 року, брали участь багато робітників міста та команди суден риболовецького нагляду. Протягом року виступали проти царизму службовці ізмаїльської митниці, бригади прикордонної охорони, жителі передмість. Значний вилив на розвиток революційної боротьби мали більшовики. Одеський комітет РСДРП систематично розповсюджував у місті революційну літературу, підтримував з робітниками тісні взаємозв'язки
В чорні роки реакції боротьба більшовиків за оволодіння масами не припинялася. У квітні 1914 року боротьба трудящих Ізмаїла ознаменувалась
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік