Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
театру виступали артисти з різних міст країни. Почалась реконструкцін зимового театру, збудовано літній кінотеатр. Здійснювалася реконструкція колишнього казіно. В приміщенні офіцерських зборів створено Палац піонерів.
За часів румунських бояр на благоустрій міста витрачалось не більше 25 тис. крб. (у перерахунку з лей) на рік, причому роботи велись переважно в районах, де проживали військові, чиновники, купці. Всього після Відновлення Радянської влади і до кінця 1940 року міськрада асигнувала на благоустрій 110 тис. Карбованців. За піклування і братню допомогу Комуністичної партії, Радянського Уряду й усього радянського народу жителі міста висловлювали щиру подяку підчас виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР 12 січня 1941 року.
У зв'язку з віроломним нападом на Радянський Союз фашистської Німеччини та її сателітів багато жителів стали до лав Червоної Армії, інші самовідданою працею допомагали захисникам Вітчизни. З перших днів розпочались запеклі бої за місто. З переважаючими силами ворога хоробро бились 25-а Чапаевська і 51-а дивізії, 79-й і 25-й загони військ прикордонної охорони, кораблі і частини Дунайської флотилії, 3-а і 96-а авіаескадрильї, яких активно підтримувало все місцеве населення. Навічно збереглися в пам'яті жителів імена старшин 11-ої статті Щербахи і Михайлова, старшого лейтенанта Зайцева та інших воїнів, які віддали своє життя, захищаючи місто. Після місяця запеклих боїв за наказом командування 22 липня 1941 року радянські війська залишили Ізмаїл.
Знущання і смерть принесли німецько-румунські загарбники жителям радянського дунайського міста. Перші накази адміністрації королівської Румунії в Ізмаїлі стосувалися арештів активістів, знищення радянської літератури та заборони російської, української і болгарської мов. Але терор не міг зламати дух людей Країни Рад. Боротьбу з ворогом очолила підпільна партійна організація, якою керував старий комуніст, учасник Татарбунарського повстання Ф І. Погрібнин Комуісти розповсюджували листівки, провадили усну агітаційну роботу, військовополонених з концтаборів, зокрема в Татарбунарах. загарбникам вдалося заарештувати підпільників, які, потім були замучені в катівнях.
У 1941-1942 рр. в Ізмаїлі діяла підпільна комсомольська група. До її складу входили М. Пинтя, В. Фельтев, Ф. Максименко, Т. Мунджіу, О. Мандель та інші. Комсомольці організували саботаж заходів окупантів, поширювали листівки, готували замах на диктатора Антонеску, що мав приїхати в місто 10 травня 1942 року. Проте вони були схоплені жандармами, і віиськово-польовий суд засудив їх до каторжних робіт. Лише радянські війська визволили відважних патріотів.
Наслідувало приклад комуністів і комсомольців багато жителів міста. Так, М. Ф. Мітакі та інші допомагали підпільникам, переховували втікачів з полону від фашистів тощо.
Розвиваючи наступ, який завершився розгромом яссько-кишинівського угрупування фашистів, частини 5-і гвардійської бригади 46-ї армії і Дунайська флотилія 26 серпня 1944 року визволили Ізмаїл. Під час боїв героїчно загинула група артилеристів батареї і її командири старший лейтенант І. М. Баринов і молодший лейтенант Бубудашвілі. 26 серпня 1945 року на Копаній Балці було встановлено обеліск на честь земляків, полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Іменем Баринова названо одну з вулиць міста. В День Військово-Морського Флоту в 1967 році було відкрито пам'ятник матросам і офіцерам Дунайської флотилії, які героїчно боролись за встановлення Радянської влади ца Дунаї, захищали місто в 1941 році і визволяли його від фашистської неволі в 1944 році. На високому постаменті встановлено бронекатер № 134, що пройшов з боями від берегів Азовського моря до Відня і на цьому славному шляху визволяв Ізмаїл.
На мітингу, присвяченому визволенню міста від німецько-фашистських загарбників, що відбувся 6 вересня 1944 року, трудящі Ізмаїла надіслали ЦК Компартії України листа з словами сердечної подяки Партії і Радянському уряду і взяли зобов'язання віддати всі свої сили для остаточного розгрому
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Ізмаїл
Сторінка 7 з 13
міста всі діти шкільного віку розпочали навчання в школах. В 1940 році тут стало працювати 15 загальноосвітніх шкіл, в т. ч. 2 середні. Діти дістали можливість навчатися рідною мовою. Почала працювати й міська бібліотека, в яку надійшло близько 20 тис. томів. Трудящі міста прилучались до багатств радянської культури. В новозбудованому приміщенні літнього За часів румунських бояр на благоустрій міста витрачалось не більше 25 тис. крб. (у перерахунку з лей) на рік, причому роботи велись переважно в районах, де проживали військові, чиновники, купці. Всього після Відновлення Радянської влади і до кінця 1940 року міськрада асигнувала на благоустрій 110 тис. Карбованців. За піклування і братню допомогу Комуністичної партії, Радянського Уряду й усього радянського народу жителі міста висловлювали щиру подяку підчас виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР 12 січня 1941 року.
У зв'язку з віроломним нападом на Радянський Союз фашистської Німеччини та її сателітів багато жителів стали до лав Червоної Армії, інші самовідданою працею допомагали захисникам Вітчизни. З перших днів розпочались запеклі бої за місто. З переважаючими силами ворога хоробро бились 25-а Чапаевська і 51-а дивізії, 79-й і 25-й загони військ прикордонної охорони, кораблі і частини Дунайської флотилії, 3-а і 96-а авіаескадрильї, яких активно підтримувало все місцеве населення. Навічно збереглися в пам'яті жителів імена старшин 11-ої статті Щербахи і Михайлова, старшого лейтенанта Зайцева та інших воїнів, які віддали своє життя, захищаючи місто. Після місяця запеклих боїв за наказом командування 22 липня 1941 року радянські війська залишили Ізмаїл.
Знущання і смерть принесли німецько-румунські загарбники жителям радянського дунайського міста. Перші накази адміністрації королівської Румунії в Ізмаїлі стосувалися арештів активістів, знищення радянської літератури та заборони російської, української і болгарської мов. Але терор не міг зламати дух людей Країни Рад. Боротьбу з ворогом очолила підпільна партійна організація, якою керував старий комуніст, учасник Татарбунарського повстання Ф І. Погрібнин Комуісти розповсюджували листівки, провадили усну агітаційну роботу, військовополонених з концтаборів, зокрема в Татарбунарах. загарбникам вдалося заарештувати підпільників, які, потім були замучені в катівнях.
У 1941-1942 рр. в Ізмаїлі діяла підпільна комсомольська група. До її складу входили М. Пинтя, В. Фельтев, Ф. Максименко, Т. Мунджіу, О. Мандель та інші. Комсомольці організували саботаж заходів окупантів, поширювали листівки, готували замах на диктатора Антонеску, що мав приїхати в місто 10 травня 1942 року. Проте вони були схоплені жандармами, і віиськово-польовий суд засудив їх до каторжних робіт. Лише радянські війська визволили відважних патріотів.
Наслідувало приклад комуністів і комсомольців багато жителів міста. Так, М. Ф. Мітакі та інші допомагали підпільникам, переховували втікачів з полону від фашистів тощо.
Розвиваючи наступ, який завершився розгромом яссько-кишинівського угрупування фашистів, частини 5-і гвардійської бригади 46-ї армії і Дунайська флотилія 26 серпня 1944 року визволили Ізмаїл. Під час боїв героїчно загинула група артилеристів батареї і її командири старший лейтенант І. М. Баринов і молодший лейтенант Бубудашвілі. 26 серпня 1945 року на Копаній Балці було встановлено обеліск на честь земляків, полеглих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Іменем Баринова названо одну з вулиць міста. В День Військово-Морського Флоту в 1967 році було відкрито пам'ятник матросам і офіцерам Дунайської флотилії, які героїчно боролись за встановлення Радянської влади ца Дунаї, захищали місто в 1941 році і визволяли його від фашистської неволі в 1944 році. На високому постаменті встановлено бронекатер № 134, що пройшов з боями від берегів Азовського моря до Відня і на цьому славному шляху визволяв Ізмаїл.
На мітингу, присвяченому визволенню міста від німецько-фашистських загарбників, що відбувся 6 вересня 1944 року, трудящі Ізмаїла надіслали ЦК Компартії України листа з словами сердечної подяки Партії і Радянському уряду і взяли зобов'язання віддати всі свої сили для остаточного розгрому
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік