Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В роки імперіалістичної війни становище трудящих міста погіршало. Через нестачу сировини і палива закривалися промислові підприємства, перестав діяти торговий порт. Не вистачало багатьох промислових товарів, продуктів харчування, ціни на які надзвичайно зросли. Місто було переповнене солдатами і матросами. Зростало незадоволення, викликане імперіалістичною війною. Як тільки дійшла звістка про повалення царизму, населення міста, матроси і солдати зустріли її радістю. Тут було створено Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Спочатку керівництво в ній захопили дрібнобуржуазні партії, внаслідок чого влада перейшла до рук командуючого флотилією і начальника гарнізону. Зберігалась міська управа, залишились на старих місцях царські чиновники. Але більшовики з кожним днем посилювали свій вплив на робітників, солдат, матросів. Значну допомогу подавав місцевим більшовикам Одеський комітет РСДРП. З цією метою весною 1917 року було направлено в Ізмаїл більшовика А. Семенова, який влаштувався на роботу в друкарні. Революційну роботу серед населення провадили більшовшиї — матроси Єгоров Монаков, Мойсеєнко, Подолянчук, солдати Жуковський, Філонов. Спираючись на робітників і селян, які повертались з фронту, група більшовиків, якою керував матрос Єгоров. створила дружину. В кінці 1917 року на базі цієї дружини було сформовано загін Червоної гвардії.
Напередодні II Всеросійського з'їзду Рад Ізмаїльська Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів вперше прийняла більшовицьку резолюцію про встановлення влади Рад. 25 жовтня 1917 року морська радіостанція в Ізмаїлі прийняла звістку з Петрограда про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. 27 жовтня більшовики звернулися до населення, солдат і матросів з відозвою, в якій пропагували історичні рішення II Всеросійського з'їзду Рад, ленінські декрети про мир і землю. Але в деяких частинах гарнізону ще мали значний вплив контрреволюційні офіцери. Потрібен був час для завоювання солдатів на бік революції. У жовтні—листопаді більшовики провадили велику агітаційну і організаційну роботу серед населення. 13 місті було створено ревком, до складу якого увійшли більшовики Єгоров, Філонов, Монаков, Мойсеєнко, Семєнов та інші. В грудні 1917 року влада перейшла до революційного комітету. Головою став солдат більшовик Філонов. Ізмаїльці працювали в тісному контакті з ревкомом Дунайської військової флотилії, створеним у румунському порту Суліні, де перебували її основні сили. Матроси Ізмаїла обрали до складу ревкому флотилії більшовика матроса Єгорова. У місті встановився революційний порядок. Ревком налагоджував життя на соціалістичних засадах, подавав допомогу селянству повіту в справі конфіскації землі.
Здійснення заходів по впровадженню в життя перших радянських декретів було перервано агресією королівської Румунії, яка, користуючись підтримкою імперіалістів Англії, Франції і США, почала окупацію Бессарабії. Одночасно загарбники прагнули захопити кораблі Дунайської флотилії. Для того, щоб дати відсіч агресорам, Раднарком РРФСР створив Верховну колегію по боротьбі з контрреволюцією на півдні, до складу якої увійшли й румунські революціонери. Член колегії, легендарний герой громадянської війни А. Г. Желєзняков був призначений командуючая морськими силами. Він прибув на міноносці «Дерзкий» на Дунай і організував опір агресорам.
Пліч-о-пліч з частинами радянських військ боролись і румунські революціонері. Військово-революційний комітет, створений румунськими солдатами в Одесі, організував ряд революційних загонів. В Ізмаїлі такий загін налічував 500 чол. Проти агресії виступило немало румунських моряків. Так, команда одного із моніторів румунської дунайської флотилії в поході викинула за борт офіцерів і під червоним прапором привела судно в Ізмаїл. Матроси-румуни і жителі міста провели мітинг. Моряки проголошували: «Хай живе Радянська Румунія!», «Хай живе Радянська Росія!», «Геть буржуазію!» Після мітингу монітор відправився підіймати повстання на інших суднах. Проте його захопили контрреволюційні сили. Революційні матроси були розстріляні.
Ворог наступав на Бессарабію. Під час чотириденної героїчної оборони міста загинули члени ревкому більшовики Монаков і Мойсеєнко, які із загоном Червоної гвардії мужньо боролися проти агресора. Коли стала очевидною неминучість потрапити в оточення, А.Г. Желєзняков організував евакуацію
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Ізмаїл
Сторінка 5 з 13
переможним страйком робітників-поліграфістів. Напередодні II Всеросійського з'їзду Рад Ізмаїльська Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів вперше прийняла більшовицьку резолюцію про встановлення влади Рад. 25 жовтня 1917 року морська радіостанція в Ізмаїлі прийняла звістку з Петрограда про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. 27 жовтня більшовики звернулися до населення, солдат і матросів з відозвою, в якій пропагували історичні рішення II Всеросійського з'їзду Рад, ленінські декрети про мир і землю. Але в деяких частинах гарнізону ще мали значний вплив контрреволюційні офіцери. Потрібен був час для завоювання солдатів на бік революції. У жовтні—листопаді більшовики провадили велику агітаційну і організаційну роботу серед населення. 13 місті було створено ревком, до складу якого увійшли більшовики Єгоров, Філонов, Монаков, Мойсеєнко, Семєнов та інші. В грудні 1917 року влада перейшла до революційного комітету. Головою став солдат більшовик Філонов. Ізмаїльці працювали в тісному контакті з ревкомом Дунайської військової флотилії, створеним у румунському порту Суліні, де перебували її основні сили. Матроси Ізмаїла обрали до складу ревкому флотилії більшовика матроса Єгорова. У місті встановився революційний порядок. Ревком налагоджував життя на соціалістичних засадах, подавав допомогу селянству повіту в справі конфіскації землі.
Здійснення заходів по впровадженню в життя перших радянських декретів було перервано агресією королівської Румунії, яка, користуючись підтримкою імперіалістів Англії, Франції і США, почала окупацію Бессарабії. Одночасно загарбники прагнули захопити кораблі Дунайської флотилії. Для того, щоб дати відсіч агресорам, Раднарком РРФСР створив Верховну колегію по боротьбі з контрреволюцією на півдні, до складу якої увійшли й румунські революціонери. Член колегії, легендарний герой громадянської війни А. Г. Желєзняков був призначений командуючая морськими силами. Він прибув на міноносці «Дерзкий» на Дунай і організував опір агресорам.
Пліч-о-пліч з частинами радянських військ боролись і румунські революціонері. Військово-революційний комітет, створений румунськими солдатами в Одесі, організував ряд революційних загонів. В Ізмаїлі такий загін налічував 500 чол. Проти агресії виступило немало румунських моряків. Так, команда одного із моніторів румунської дунайської флотилії в поході викинула за борт офіцерів і під червоним прапором привела судно в Ізмаїл. Матроси-румуни і жителі міста провели мітинг. Моряки проголошували: «Хай живе Радянська Румунія!», «Хай живе Радянська Росія!», «Геть буржуазію!» Після мітингу монітор відправився підіймати повстання на інших суднах. Проте його захопили контрреволюційні сили. Революційні матроси були розстріляні.
Ворог наступав на Бессарабію. Під час чотириденної героїчної оборони міста загинули члени ревкому більшовики Монаков і Мойсеєнко, які із загоном Червоної гвардії мужньо боролися проти агресора. Коли стала очевидною неминучість потрапити в оточення, А.Г. Желєзняков організував евакуацію
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік