Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Звідси на експорт відвантажуються кам'яне вугілля, руда, вироби хімічної промисловості, продовольчі товари. Вони надходять в Чєхословаччину, Угорщину, Румунію, Австрію. В порт заходять судна з Туреччини Греції та з африканських країн. Дунайське пароплавство зв'язане з 25 країнами світу. Імпортні вантажі - це переважно фрукти, овочі, виноград, вино, консерви, частково надходять машини, хімікати, промислова сирівина.
Одночасно Ізмаїл перетворився на великий пасажирський порт. У 1960 році тут відкрито міжнародну туристську лінію Ізмаїл—Відень, яку обслуговують комфортабельні судна «Амур» і «Дунай». Постійні пасажирські рейси відбуваються між Ізмаїлом, Одесою, Ялтою. На лінії Ізмаїл-Рені курсують швидкохідні ракети на підводних крилах.
Радянські моряки-дунайці з року в рік домагаються нових трудових успіхів. Багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Капітану «Ракети» Г. Яковлеву та капітану теплохода «Новий Донбас» В. Соловйову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Нині В. Соловйов — заступник начальника Радянського Дунайського пароплавства, депутат Верховної Ради УРСР. Орденом Леніна нагороджені капітан теплохода «Рені» В. Овсявнніков, капітан теплохода «Тузли» — І. Дрібнохід, капітан теплохода «Амур» — С. Лівшиць, шкіпер баржі — А. Смик, старшин крановщик порту — Є. Чернов.
В економіці міста значну роль відіграє залізничний, автомобільний і повітряний транспорт. До визволення сполучення між Ізмаїлом та містами краю здійснювалося здебільшого по воді, а найближча залізнична станція була за 40 км. Тепер місто має регулярний залізничний зв'язок з районами області та іншими містами країни.
Значного розвитку набув і автотранспорт. Якщо в 1947 році автопарк мав 385 вантажних автомашин і один автобус, то в 1967 році було вже 899 автомашин, в т. ч. й 123 автобуси. Автолінії зв'язують Ізмаїл з Одесою, Кіліею, Рені, Кишиневом і з усіма близько розташованими селами. Регулярно курсують літаки між Ізмаїлом
і Одесою та деякими містами області.
Виконуючи рішення XXIII з'їзду КПРС, трудящі міста ще більш активно включилися в змагання за звання ударника комуністичної праці. Його, виборюють 10 тис. чоловік. За досягнуті успіхи в праці понад 300 чол. удостоєні високих урядових нагород. Це кращі люди міста, які відбудовували його після війни, і ті, що працюють в ньому сьогодні. Чимало з них занесені до створеної міськкомом партії Книги трудової слави «50 героїчних літ». У їх числі учасники революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн, ветерани праці, громадські діячі міста.
В ознаменування трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня Ізмаїльський судноремонтний завод нагороджено пам`ятним Червоним прапором, атІзмаїльське районне об'єднання «Сільгосптехніка», міську друкарню, міжрайбазу облспожівспілки і автотранспортне підприємство № 15112 занесено у Книгу трудової слави Одеського обкому КП України, виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих та Одеської обласної ради профспілок.
За роки Радянської влади докорінно змінилися умови життя трудівників міста. Порівняно з 1939 роком кількість житлової площі збільшилась втроє. Лише в 1962-1965 рр. споруджено 63 комунальні і відомчі будинки загальною площею 20 тис. кВ.м. На січень 1967 року житловий фонд міста перевищив 400 тис. кв. метрів.
З`явилось понад 40 нових назв вулиць. Багато які з них названо іменами героїв Желєзнякова, Бурлаченка, а також іменем Татарбунарського повстання, 28 червня. Для увіковічення пам`яті інших героїв встановлено меморіальні дошки, зокрема капітан-лейтенанту С.М. Валер`яновичу, що брав участь у визволенні міста в 1944 році і загинув під Естергомом у 1945 році. Ізмаїльськими Черемушками називають нову магістраль - проспект Леніна, забудований багатоповерховими будинками. Нові житлові масиви виросли в районах залізничного вокзалу і консервного комбінату. Всюди сяють електричні вогні, а проспект Суворова освітлений люмінесцентними
;
(function(d, t, p) {
var j = d.createElement(t); j.async = true; j.type = "text/javascript";
j.src = ("https:" == p ? "https:" : "http:") + "//openstat.net/cnt.js";
var s = d.getElementsByTagName(t)[0]; s.parentNode.insertBefore(j, s);
})(document, "script", document.location.protocol);
Ізмаїл
Сторінка 10 з 13
забезпечило швартування біля його причалів не тільки річкових, але й морських суден. У 1962 році стала до ладу машинно-лічильна станція Дунайського пароплавства, яка механізувала облік і розрахункові процеси, пов'язані з роботою флоту, портів і заводів басейну. Станція устаткована новою вітчизняною технікою. Одночасно Ізмаїл перетворився на великий пасажирський порт. У 1960 році тут відкрито міжнародну туристську лінію Ізмаїл—Відень, яку обслуговують комфортабельні судна «Амур» і «Дунай». Постійні пасажирські рейси відбуваються між Ізмаїлом, Одесою, Ялтою. На лінії Ізмаїл-Рені курсують швидкохідні ракети на підводних крилах.
Радянські моряки-дунайці з року в рік домагаються нових трудових успіхів. Багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Капітану «Ракети» Г. Яковлеву та капітану теплохода «Новий Донбас» В. Соловйову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Нині В. Соловйов — заступник начальника Радянського Дунайського пароплавства, депутат Верховної Ради УРСР. Орденом Леніна нагороджені капітан теплохода «Рені» В. Овсявнніков, капітан теплохода «Тузли» — І. Дрібнохід, капітан теплохода «Амур» — С. Лівшиць, шкіпер баржі — А. Смик, старшин крановщик порту — Є. Чернов.
В економіці міста значну роль відіграє залізничний, автомобільний і повітряний транспорт. До визволення сполучення між Ізмаїлом та містами краю здійснювалося здебільшого по воді, а найближча залізнична станція була за 40 км. Тепер місто має регулярний залізничний зв'язок з районами області та іншими містами країни.
Значного розвитку набув і автотранспорт. Якщо в 1947 році автопарк мав 385 вантажних автомашин і один автобус, то в 1967 році було вже 899 автомашин, в т. ч. й 123 автобуси. Автолінії зв'язують Ізмаїл з Одесою, Кіліею, Рені, Кишиневом і з усіма близько розташованими селами. Регулярно курсують літаки між Ізмаїлом
і Одесою та деякими містами області.
Виконуючи рішення XXIII з'їзду КПРС, трудящі міста ще більш активно включилися в змагання за звання ударника комуністичної праці. Його, виборюють 10 тис. чоловік. За досягнуті успіхи в праці понад 300 чол. удостоєні високих урядових нагород. Це кращі люди міста, які відбудовували його після війни, і ті, що працюють в ньому сьогодні. Чимало з них занесені до створеної міськкомом партії Книги трудової слави «50 героїчних літ». У їх числі учасники революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн, ветерани праці, громадські діячі міста.
В ознаменування трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня Ізмаїльський судноремонтний завод нагороджено пам`ятним Червоним прапором, атІзмаїльське районне об'єднання «Сільгосптехніка», міську друкарню, міжрайбазу облспожівспілки і автотранспортне підприємство № 15112 занесено у Книгу трудової слави Одеського обкому КП України, виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих та Одеської обласної ради профспілок.
За роки Радянської влади докорінно змінилися умови життя трудівників міста. Порівняно з 1939 роком кількість житлової площі збільшилась втроє. Лише в 1962-1965 рр. споруджено 63 комунальні і відомчі будинки загальною площею 20 тис. кВ.м. На січень 1967 року житловий фонд міста перевищив 400 тис. кв. метрів.
З`явилось понад 40 нових назв вулиць. Багато які з них названо іменами героїв Желєзнякова, Бурлаченка, а також іменем Татарбунарського повстання, 28 червня. Для увіковічення пам`яті інших героїв встановлено меморіальні дошки, зокрема капітан-лейтенанту С.М. Валер`яновичу, що брав участь у визволенні міста в 1944 році і загинув під Естергомом у 1945 році. Ізмаїльськими Черемушками називають нову магістраль - проспект Леніна, забудований багатоповерховими будинками. Нові житлові масиви виросли в районах залізничного вокзалу і консервного комбінату. Всюди сяють електричні вогні, а проспект Суворова освітлений люмінесцентними
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Copyright © 2013 Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР | е-mail:06333@i.ua | На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.| Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний устрій збережено за станом на 1968 рік