Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ратників 3-ї бригади Київської міліції, переведених у рекрути. Вони вимагали повернення колишніх козацьких прав. Повстання жорстоко придушили. Того ж року з Херсонської та інших губерній багато селян-кріпаків втекло в Буджацький степ, щоб приписатись до Усть-Дунайського козацтва, яке тоді формувалось, і таким чином стати вільними. Ці масові втечі стривожили уряд, у якого, за словами одного з представників вищої царської адміністрації, виникло побоювання, що Усть-Дунайське військо стане «скопищем, подібним до того, яке колись на Дніпрі існувало і покійною государинею імператрицею знищено було», тобто щось подібне до Запорізької Січі. У липні 1807 року цар Олександр І наказав припинити формування Усть-Дунайського війська і вжити якнайрішучіших заходів до повернення втікачів у Росію. Для цього уряд відрядив кілька каральних загонів, які провели масові арешти козаків і селян-утікачів. Багато селян-кріпаків, насильно переселених у Причорномор'я поміщиками з інших районів, вимагали, щоб їх повернули додому. Це було, зокрема, приводом до заворушень, які сталися
в 1825 році в селах Демидівці і Завадівці Тираспольського повіту, де кріпаки відмовились виходити на панщинні роботи. Боротьба проти кріпосницьких утисків часто набувала форми масових втеч в інші райони. Так, у 1839 році з Новоросії втекли в район Анапи 1759 селян-кріпаків. В 1858 році в Одеському і Тираспольському повітах вибухнули масові селянські заворушення.
Довготривала боротьба проти кріпаччини на території Одещини знайшла свій вияв не тільки в стихійних селянських виступах. З Одесою була пов'язана діяльність декабристів, недарма цар Микола І напередодні повстання декабристів писав: «З усього видно, що в Одесі має бути гніздо революціонерів». Одеса була зв'язана з Кирило-Мефодіївським товариством, тут жив член товариства Н. Савич — друг Тараса Шевченка. Тісні зв’язки підтримували передові люди Одеси з О. І. Герценом і його «Колоколом». На сторінках герценівської газети не раз появлялись кореспонденції, в яких викривались злочини царських сатрапів і поміщиків Новоросійського краю.
Помітну роль відігравала Одещина в національно-визвольній боротьбі балканських народів проти турецького iгa. У 1814 році в Одесі було засновано таємне товариство «Філіке Гетерія», яке очолювало підготовку до повстання в Греції. Згодом в Одесі, Акермані та Ізмаїлі формувалися загони греків, які на заклик «Гетерії» виступили на боротьбу за незалежність своєї батьківщини. В 50-х роках в Одесі виникло «Болгарське настоятельство» — організація, яка ставила собі за мету сприяти утворенню незалежної Болгарської держави з допомогою Росії.
Реформа 1861 року, знищивши особисту залежність селян від поміщиків і відкривши широкі можливості для розвитку капіталізму в сільському господарстві, в цілому відіграла позитивну роль у розвитку краю. Але вона не справдила сподівань селянства щодо землі й волі. В т. зв. новоросійських губерніях скасування кріпацтва провадилося відповідно до «Місцевого положення», але, як і в інших місцях, «визволення» було тут новим актом пограбування селян. Поміщикам було надано право зменшувати площі фактичних селянських наділів, і вони цим широко користувались. У Херсонській губернії поміщики відрізали для себе понад третину земель, якими селяни користувались до реформи, і після «визволення» в Одеському повіті залишилось у селян пересічно по 4,7 десятини на ревізьку душу, Тираспольському – 3,7, Ананьївському – 3,5. За одержані наділи селяни платили викуп, а, як відомо, викупні ціни були здирницькі. В Херсонській губернії вартість усіх одержаних селянами наділів за ринковими цінами на землю, які існували в передреформені роки, дорівнювала 5,7 млн. крб., тобто пересічно по 14,69 крб. за десятину, а викупна сума була визначена в 11,3 млн. крб. – по 29,22 крб. за десятину. До придбання надільної землі шляхом укладення викупної угоди селяни залишались тимчасовозобов’язаними і мусили за право користуватися наділами відробляти панщину або платити поміщикам оброк. Значна частина селян (в Ананьївському повіті – 21,1, у Тираспольському -13,2, Одеському -19,6 проц.) одержала т. зв. дарчі наділи – без викупу, але вчетверо менші за т.
Одеська область
Сторінка 6 з 54
були передані дворянам-поміщикам. Протягом багатьох років поміщицькі селяни Тираспольського повіту вперто добивалися, щоб їх перевели в стан державних селян. Державні ж селяни добивалися, щоб їх перевели на становище козаків. У 1807 році в районі Балти вибухнуло повстання в 1825 році в селах Демидівці і Завадівці Тираспольського повіту, де кріпаки відмовились виходити на панщинні роботи. Боротьба проти кріпосницьких утисків часто набувала форми масових втеч в інші райони. Так, у 1839 році з Новоросії втекли в район Анапи 1759 селян-кріпаків. В 1858 році в Одеському і Тираспольському повітах вибухнули масові селянські заворушення.
Довготривала боротьба проти кріпаччини на території Одещини знайшла свій вияв не тільки в стихійних селянських виступах. З Одесою була пов'язана діяльність декабристів, недарма цар Микола І напередодні повстання декабристів писав: «З усього видно, що в Одесі має бути гніздо революціонерів». Одеса була зв'язана з Кирило-Мефодіївським товариством, тут жив член товариства Н. Савич — друг Тараса Шевченка. Тісні зв’язки підтримували передові люди Одеси з О. І. Герценом і його «Колоколом». На сторінках герценівської газети не раз появлялись кореспонденції, в яких викривались злочини царських сатрапів і поміщиків Новоросійського краю.
Помітну роль відігравала Одещина в національно-визвольній боротьбі балканських народів проти турецького iгa. У 1814 році в Одесі було засновано таємне товариство «Філіке Гетерія», яке очолювало підготовку до повстання в Греції. Згодом в Одесі, Акермані та Ізмаїлі формувалися загони греків, які на заклик «Гетерії» виступили на боротьбу за незалежність своєї батьківщини. В 50-х роках в Одесі виникло «Болгарське настоятельство» — організація, яка ставила собі за мету сприяти утворенню незалежної Болгарської держави з допомогою Росії.
Реформа 1861 року, знищивши особисту залежність селян від поміщиків і відкривши широкі можливості для розвитку капіталізму в сільському господарстві, в цілому відіграла позитивну роль у розвитку краю. Але вона не справдила сподівань селянства щодо землі й волі. В т. зв. новоросійських губерніях скасування кріпацтва провадилося відповідно до «Місцевого положення», але, як і в інших місцях, «визволення» було тут новим актом пограбування селян. Поміщикам було надано право зменшувати площі фактичних селянських наділів, і вони цим широко користувались. У Херсонській губернії поміщики відрізали для себе понад третину земель, якими селяни користувались до реформи, і після «визволення» в Одеському повіті залишилось у селян пересічно по 4,7 десятини на ревізьку душу, Тираспольському – 3,7, Ананьївському – 3,5. За одержані наділи селяни платили викуп, а, як відомо, викупні ціни були здирницькі. В Херсонській губернії вартість усіх одержаних селянами наділів за ринковими цінами на землю, які існували в передреформені роки, дорівнювала 5,7 млн. крб., тобто пересічно по 14,69 крб. за десятину, а викупна сума була визначена в 11,3 млн. крб. – по 29,22 крб. за десятину. До придбання надільної землі шляхом укладення викупної угоди селяни залишались тимчасовозобов’язаними і мусили за право користуватися наділами відробляти панщину або платити поміщикам оброк. Значна частина селян (в Ананьївському повіті – 21,1, у Тираспольському -13,2, Одеському -19,6 проц.) одержала т. зв. дарчі наділи – без викупу, але вчетверо менші за т.