Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
приватновласницької землі, купленої у поміщиків чи в інших селян, тим часом як бідняцько- середняцькі господарства в кращому випадку могли купувати тільки невеликі ділянки. В 1862 році в Херсонській губернії селяни мали, крім наділів, 74 тис. десятин, а в 1902 році — 888 тис. десятин власної землі, більша частина якої належала порівняно нечисленній заможній верхівці села. На території сучасної Одеської області багато куркулів мали по 100 і більше десятин купленої землі. Значними площами землі володіли іноземні колоністи, особливо німецькі.
Великою була різниця між окремими групами селянства і щодо забезпеченості робочою худобою. На початку 90-х років серед селянських господарств Херсонської губернії безкінні становили 38,6 проц., з одним конем — 6,6, з двома кіньми — 32, з трьома і більше — 22,8 процента.
Малоземельні й безземельні селяни примушені були орендувати землю у поміщиків і куркулів на кабальних умовах. Орендна плата невпинно підвищувалась: якщо у 80-х роках XJX століття вона становила в Херсонській губернії 5-6 крб. за десятину, то на початку XX століття вона вже піднялась до 9—10 крб. Нерідко орендна плата за землю перевищувала вартість одержуваного з неї доходу. Широко практикувалась половинщина: орендарі-бідняки обробляли поміщицьку землю, а часом ще й засівали її своїм насінням за половину врожаю.
Обтяжена великими податками, викупними платежами за наділи, непомірно високою орендною платою, основна маса селянства голодувала, потрапляла в кабалу до глитаїв і поміщиків. Досить сказати, що лише по податках з надільних земель заборгованість селян Херсонської губернії в 1870—1900 рр. зросла з 1,2 до 1,7 млн. карбованців.
Розорені селяни наймались на роботу в сусідні поміщицькі і куркульські господарства, де їх, як і заробітчан, що приходили здалека, ждали тяжка виснажлива праця і злидарська заробітна плата. Чимало зубожілих селян йшло в місто і поповнювало ряди міського пролетаріату.
Друга половина XIX століття в краї, а особливо в Одесі, позначилась досить важливими подіями в розвитку освіти й культури. В 1865 році на базі Рішельєвського ліцею відкрився Новоросійський університет, в якому працювали славетні біологи І. М. Сєченов, І. І. Мечников, О. О. Ковалевський, фізик М. О. Умов та інші видатні вчені, що становили красу і гордість вітчизняної науки. В місті виходило кілька газет, журналів, альманахів, розширилась книговидавнича справа. Крім міського театру, для якого у 80-х роках було споруджено нове прекрасне приміщення, виникло ще два театри. В Одесі відкрилось кілька гімназій та інших середніх учбових закладів, десятки початкових шкіл. Були відкриті гімназії і в Ананьєві, Акермані, Ізмаїлі та деяких інших містах.
Але дня широких трудящих мас шлях до освіти, як і раніш, був закритий. Навіть в Одесі, одному з найбільших культурних центрів країни, нижчі школи відвідувала лише третина дітей шкільного віку, а в гімназіях та інших середніх навчальних закладах взагалі було мало учнів, і переважну більшість їх становили сини і дочки поміщиків, фабрикантів, купців, чиновників. На селі ж половина населення не мала навчальних закладів за місцем мешкання. В Одеському повіті, наприклад, школи були тільки в 94 селах з 207, в Ананьївському – в 49 з 340. Основна маса населення була неписьменною. За даними перепису 1897 року, в Херсонській губернії письменних налічувалось тільки 25,9 проц., в Бессарабській – 15,5 процента.
В суспільно-політичному житті краю початок пореформеного періоду ознаменувався селянськими заворушеннями проти «голодної волі». В березні-травні 1861 року в Херсонській губернії відбулося 17 селянських виступів, якими було охоплено 38 сіл. В Одеський повіт для придушення заколотів царські сатрапи послали дві роти солдатів. Сутичка селян з солдатами відбулась і в с. Новопетрівці Ананьївського повіту. Багато тимчасово зобов’язаних селян рішуче відмовлялись підписати т. зв. уставні грамоти, в яких визначались їх нові поземельні й повинносні відносини з
Одеська область
Сторінка 9 з 54
селянських дворів неухильно зменшувалась. У Херсонській губернії перед реформою на одну ревізьку душу припадало 5,1 дес. землі, у 1880 році середній наділ становив 3,4, а в 1900 році вже тільки 2,2 дес. Це пересічно по всіх категоріях селян, але в більшості селянських дворів наділи були значно менші. До того ж куркулі мали, крім наділів, багато т. зв. Великою була різниця між окремими групами селянства і щодо забезпеченості робочою худобою. На початку 90-х років серед селянських господарств Херсонської губернії безкінні становили 38,6 проц., з одним конем — 6,6, з двома кіньми — 32, з трьома і більше — 22,8 процента.
Малоземельні й безземельні селяни примушені були орендувати землю у поміщиків і куркулів на кабальних умовах. Орендна плата невпинно підвищувалась: якщо у 80-х роках XJX століття вона становила в Херсонській губернії 5-6 крб. за десятину, то на початку XX століття вона вже піднялась до 9—10 крб. Нерідко орендна плата за землю перевищувала вартість одержуваного з неї доходу. Широко практикувалась половинщина: орендарі-бідняки обробляли поміщицьку землю, а часом ще й засівали її своїм насінням за половину врожаю.
Обтяжена великими податками, викупними платежами за наділи, непомірно високою орендною платою, основна маса селянства голодувала, потрапляла в кабалу до глитаїв і поміщиків. Досить сказати, що лише по податках з надільних земель заборгованість селян Херсонської губернії в 1870—1900 рр. зросла з 1,2 до 1,7 млн. карбованців.
Розорені селяни наймались на роботу в сусідні поміщицькі і куркульські господарства, де їх, як і заробітчан, що приходили здалека, ждали тяжка виснажлива праця і злидарська заробітна плата. Чимало зубожілих селян йшло в місто і поповнювало ряди міського пролетаріату.
Друга половина XIX століття в краї, а особливо в Одесі, позначилась досить важливими подіями в розвитку освіти й культури. В 1865 році на базі Рішельєвського ліцею відкрився Новоросійський університет, в якому працювали славетні біологи І. М. Сєченов, І. І. Мечников, О. О. Ковалевський, фізик М. О. Умов та інші видатні вчені, що становили красу і гордість вітчизняної науки. В місті виходило кілька газет, журналів, альманахів, розширилась книговидавнича справа. Крім міського театру, для якого у 80-х роках було споруджено нове прекрасне приміщення, виникло ще два театри. В Одесі відкрилось кілька гімназій та інших середніх учбових закладів, десятки початкових шкіл. Були відкриті гімназії і в Ананьєві, Акермані, Ізмаїлі та деяких інших містах.
Але дня широких трудящих мас шлях до освіти, як і раніш, був закритий. Навіть в Одесі, одному з найбільших культурних центрів країни, нижчі школи відвідувала лише третина дітей шкільного віку, а в гімназіях та інших середніх навчальних закладах взагалі було мало учнів, і переважну більшість їх становили сини і дочки поміщиків, фабрикантів, купців, чиновників. На селі ж половина населення не мала навчальних закладів за місцем мешкання. В Одеському повіті, наприклад, школи були тільки в 94 селах з 207, в Ананьївському – в 49 з 340. Основна маса населення була неписьменною. За даними перепису 1897 року, в Херсонській губернії письменних налічувалось тільки 25,9 проц., в Бессарабській – 15,5 процента.
В суспільно-політичному житті краю початок пореформеного періоду ознаменувався селянськими заворушеннями проти «голодної волі». В березні-травні 1861 року в Херсонській губернії відбулося 17 селянських виступів, якими було охоплено 38 сіл. В Одеський повіт для придушення заколотів царські сатрапи послали дві роти солдатів. Сутичка селян з солдатами відбулась і в с. Новопетрівці Ананьївського повіту. Багато тимчасово зобов’язаних селян рішуче відмовлялись підписати т. зв. уставні грамоти, в яких визначались їх нові поземельні й повинносні відносини з