Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Умови життя робітників стали ще гіршими, ніж були до першої російської революції. В Одесі в 1907 році налічувалось 8 тис. безробітних. На всіх підприємствах було відновлено 11—13-годннний робочий день. На багатьох з них була знижена заробітна плата. На джутовій фабриці, наприклад, середня заробітна плата робітників за місяць дорівнювала в 1913 році — 12 крб., на підприємствах хімічної промисловості — 9—10 крб. В порту за навантаження або вивантаження тисячі пудів у 1905—1906 рр. під тиском страйкової боротьби вантажників хазяї платили 28 крб., а в 1912 році знизили цю плату до 9 карбованців.
Дедалі гіршало становище трудового селянства. Здійснення столипінської аграрної реформи дало поштовх дальшому розвиткові капіталістичних відносин на селі. Ця реформа, як відомо, дала селянам право виділятися з общин, закріпляти свої земельні наділи у приватну власність. Цим правом скористалася в Херсонській губернії третина селян-общинників. Багато з них зробили так тільки для того, щоб продати землю, а спонукала їх до цього нужда. Один із представників місцевої влади писав, що селяни продавали землю внаслідок «величезної кількості недоїмок, приватних боргів, простроченої позички. Покупцями в усіх випадках були як місцеві куркулі, так і різного роду особи — урядники, писарі і т. ін., одним словом всі, хто мав гроші і бажання купити землю». Внаслідок реформи значно зміцніли на селі позиції куркульства. В 1914 році господарства куркулів і колоністів займали в Херсонській губернії 17,7 проц. всієї земельної площі, поміщицькі маєтки — 15,7 проц. А сотні тисяч селянських господарств тіснились на невеликих ділянках, 11,4 проц. селян зовсім не мали землі. Дедалі відчутнішим ставав тут земельний голод. З краю, куди кількадесят років тому на необжиті землі прибували численні переселенці, тепер селяни масами виїжджали в інші райони в пошуках землі. З 1907 по 1914 рр. з Херсонської губернії переселилось на Далекий Схід, у Сибір та інші місця 140 тис. селян.
Але й ті земельні ділянки, які вони мали, багато селян не могли обробляти як слід, бо не було тяглової сили (38,6 проц. селянських дворів у 1917 році не мали ніякої робочої худоби). Удосконалені машини і знаряддя були доступні тільки заможним селянам. Загальний рівень агротехніки був дуже низький. Усе це, а також посушливий тутешній клімат спричинювали часті недороди. За останнє п’ятиріччя перед першою світовою війною (1909-1913) на території нинішньої Одеської області середній урожай зернових хлібів становив 54 пуди з десятини або 8,1 цнт з гектара. Голод був частим гостем у селянських оселях.
В роки реакції, що настали після першої російської революції, на Одещині, як і по всій країні, революційний рух не припинявся. У винятково важких умовах більшовики Одеси відновили свою партійну організацію, вона жила і діяла, долаючи великі труднощі, ускладнені розкольницькими діями меншовиків-ліквідаторів і одзовістів. В Одесі в ті роки працювали В. В. Воровський, С. І. Гопнер, Ф. П. Ачканов, М. Д. Томас, А. В. Трофимов, В. О. Дьоготь та інші активні партійні діячі. Організація весь час підтримувала зв’язки з В. І. Леніним. З його дорученнями сюди приїздили такі партійні діячі, як Г. К. Оржонікідзе, С. І. Гусєв, Й. А. П’ятницький, П. Г. Смідович, С. В. Модестов, О. В. Шотман, В. Д. Вегман та інші. Більшовики провадили широку усну й друковану пропаганду, наполегливу організаторську роботу серед трудящих.
Під впливом більшовиків робітники продовжували страйкову боротьбу і в період найчорнішої реакції. Протягом 1907-1910 pp. дев'ять разів спалахували страйки на заводі РОПИТ, кілька раз припинялася за цей час робота в залізничних майстернях, па заводі Гена, джутовій фабриці, в порту.
Страйковий рух значно посилився в роки нового революційного піднесення. В серпні 1911 року застрайкували моряки всіх торговельних суден, що стояли в Одеському порту, і більшість вантажників. Страйк в Одесі підтримали робітники інших чорноморських портів та моряки ряду суден. Але охранці з допомогою провокаторів вдалося виявити керівників страйку і заарештувати. У цей же час завдано серйозного удару Одеській партійній
Одеська область
Сторінка 13 з 54
Промисловість на Одещині за перші 10—15 років XX століття зростала повільніше, ніж у попередні роки. У 1914 році в Одесі налічувалось 420 заподів і фабрик, на яких працювало 30 тис. робітників. Особливо уповільнилось промислове будівництво в невеликих містах. Дедалі гіршало становище трудового селянства. Здійснення столипінської аграрної реформи дало поштовх дальшому розвиткові капіталістичних відносин на селі. Ця реформа, як відомо, дала селянам право виділятися з общин, закріпляти свої земельні наділи у приватну власність. Цим правом скористалася в Херсонській губернії третина селян-общинників. Багато з них зробили так тільки для того, щоб продати землю, а спонукала їх до цього нужда. Один із представників місцевої влади писав, що селяни продавали землю внаслідок «величезної кількості недоїмок, приватних боргів, простроченої позички. Покупцями в усіх випадках були як місцеві куркулі, так і різного роду особи — урядники, писарі і т. ін., одним словом всі, хто мав гроші і бажання купити землю». Внаслідок реформи значно зміцніли на селі позиції куркульства. В 1914 році господарства куркулів і колоністів займали в Херсонській губернії 17,7 проц. всієї земельної площі, поміщицькі маєтки — 15,7 проц. А сотні тисяч селянських господарств тіснились на невеликих ділянках, 11,4 проц. селян зовсім не мали землі. Дедалі відчутнішим ставав тут земельний голод. З краю, куди кількадесят років тому на необжиті землі прибували численні переселенці, тепер селяни масами виїжджали в інші райони в пошуках землі. З 1907 по 1914 рр. з Херсонської губернії переселилось на Далекий Схід, у Сибір та інші місця 140 тис. селян.
Але й ті земельні ділянки, які вони мали, багато селян не могли обробляти як слід, бо не було тяглової сили (38,6 проц. селянських дворів у 1917 році не мали ніякої робочої худоби). Удосконалені машини і знаряддя були доступні тільки заможним селянам. Загальний рівень агротехніки був дуже низький. Усе це, а також посушливий тутешній клімат спричинювали часті недороди. За останнє п’ятиріччя перед першою світовою війною (1909-1913) на території нинішньої Одеської області середній урожай зернових хлібів становив 54 пуди з десятини або 8,1 цнт з гектара. Голод був частим гостем у селянських оселях.
В роки реакції, що настали після першої російської революції, на Одещині, як і по всій країні, революційний рух не припинявся. У винятково важких умовах більшовики Одеси відновили свою партійну організацію, вона жила і діяла, долаючи великі труднощі, ускладнені розкольницькими діями меншовиків-ліквідаторів і одзовістів. В Одесі в ті роки працювали В. В. Воровський, С. І. Гопнер, Ф. П. Ачканов, М. Д. Томас, А. В. Трофимов, В. О. Дьоготь та інші активні партійні діячі. Організація весь час підтримувала зв’язки з В. І. Леніним. З його дорученнями сюди приїздили такі партійні діячі, як Г. К. Оржонікідзе, С. І. Гусєв, Й. А. П’ятницький, П. Г. Смідович, С. В. Модестов, О. В. Шотман, В. Д. Вегман та інші. Більшовики провадили широку усну й друковану пропаганду, наполегливу організаторську роботу серед трудящих.
Під впливом більшовиків робітники продовжували страйкову боротьбу і в період найчорнішої реакції. Протягом 1907-1910 pp. дев'ять разів спалахували страйки на заводі РОПИТ, кілька раз припинялася за цей час робота в залізничних майстернях, па заводі Гена, джутовій фабриці, в порту.
Страйковий рух значно посилився в роки нового революційного піднесення. В серпні 1911 року застрайкували моряки всіх торговельних суден, що стояли в Одеському порту, і більшість вантажників. Страйк в Одесі підтримали робітники інших чорноморських портів та моряки ряду суден. Але охранці з допомогою провокаторів вдалося виявити керівників страйку і заарештувати. У цей же час завдано серйозного удару Одеській партійній