Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Підготовка до збройного повстання після II з'їзду Румчероду набула ще більшого розмаху. Органами влади на місцях, слідом за утворенням Одеського військово- революційного комітету, стали такі ж комітети в Балті, Тирасполі, Акермані, Ізмаїлі. Разом з Радами селянських депутатів військово-революційні комітети запроваджували ленінський декрет про землю, добивались переобрання тих земельних комітетів, де засіли куркулі.
Наприкінці грудня 1917 року і на початку січня 1918 року на Одещині відбулись запеклі бої за перемогу влади Рад. Відбивши атаки гайдамаків в Одесі, робітники міста 14 січня проголосили Радянську владу, але контрреволюція зробила спробу відновити старі порядки. Три дні трудящі міста, червоногвардійські загони вели бої за вокзал, телеграф, поштамт та інші важливі пункти. 17 січня Радянська влада в Одесі перемогла. Наступного дня, 18 січня, в Одесі було утворено Раднарком, який зосередив у своїх руках всю владу.
Слідом за Одесою Радянська влада була встановлена в Овідіополі, Тирасполі, Ананьєві, Бірзулі, Ізмаїлі, Акермані, Кілії, Вилковому. Першим кроком новоутворених Рад стало здійснення ленінського декрету про землю. 14 лютого 1918 року рішенням комісаріату в земельних справах були скасовані договори на оренду землі, селянам повернули орендні суми грошей. Розпочався розподіл землі на основі зрівняльного землекористування, причому в першу чергу її одержували безземельні та малоземельні селяни.
У здійсненні земельної політики Ради спирались на сільські партійні осередки, які виникали у волосних центрах та в окремих селах. У багатьох населених пунктах партійні осередки створювались при допомозі Одеської партійної організації. Так, у селах Усатовому, Нерубайському, Куяльнику їх організував комуніст М. Стрембицький, надісланий туди Пересипським райкомом партії. Петрівський партійний осередок Ананьївського повіту налічував понад 90 більшовиків і співчуваючих. Боєздатна партійна організація на чолі з місцевими комуністами К. Васильєвим і П. Костиркіним сформувалась в Ананьє- ві. Комуністичні групи утворились і в Біляївці, Маяках, Троїцькому та інших придністровських селах.
Однак над завоюваннями трудящих на Одещині нависла серйозна небезпека. У січні 1918 року, скориставшись воєнною слабкістю молодої Радянської держави, на територію Бессарабії вторглись війська боярської Румунії. В зв’язку з цим пленум ЦВК Румчероду оголосив мобілізацію в Одеському, Тираспольському, Херсонському, Акерманському і Бендерському повітах. У містах і селах створювались військові загони. В Татарбунарах озброєні селяни вчинили опір наступаючим румунам. Біля села Єнікіой місцеві жителі, озброївшись кілками, примусили тікати загарбників. В Акермані виник Тимчасовий революційний комітет, який сформував Дністровський полк. Виникли загони в Ізмаїлі, Рені, Вилковому, Кілії. Вони відважно бились з румунськими загарбниками, але під натиском переважаючих сил ворога, який мав артилерію, військові судна, робітники, солдати і матроси змушені були відступити. В січні 1918 року придунайські землі окупувала боярська Румунія.
Зловісні хмари нависли і над рештою території Одещини в зв’язку з австро-німецькою навалою, що почалась в лютому 1918 року. Як бойову програму дій сприйняли більшовики Одещини відозву В. І. Леніна «Соціалістична Вітчизна в небезпеці!». В Одесі був утворений Надзвичайний штаб по обороні міста. 24 лютого в Одесі оголосили військовий стан. 28 лютого в Акермані, Овідіополі, Маяках було оголошено загальну мобілізацію чоловіків у лави революційної армії віком від 18 до 40 років. На початку березня червоноармійські загони і селянські дружини дали бій австро- німецьким загарбникам під Слобідкою, Бірзулою і Балтою. Внаслідок цього теми наступу загарбників дещо уповільнився. Кількісно сили окупантів у багато раз переважали червоноармійські, тому 13 березня після кровопролитних боїв австро-німецькі війська увірвались в Одесу.
Одещина опинилась під чоботом окупанта. В містах і селах почався розгнузданий терор. Усі націоналізовані підприємства були повернуті
Одеська область
Сторінка 17 з 54
прийняті більшовицькі резолюції з усіх головних питань революції і миру. Виконком Румчероду було оголошено єдиним верховним органом області. З’їзд зобов’язав земельні комітети Одещини керуватися в своїй роботі декретом про землю, прийнятим II Всеросійським з’їздом Рад. Наприкінці грудня 1917 року і на початку січня 1918 року на Одещині відбулись запеклі бої за перемогу влади Рад. Відбивши атаки гайдамаків в Одесі, робітники міста 14 січня проголосили Радянську владу, але контрреволюція зробила спробу відновити старі порядки. Три дні трудящі міста, червоногвардійські загони вели бої за вокзал, телеграф, поштамт та інші важливі пункти. 17 січня Радянська влада в Одесі перемогла. Наступного дня, 18 січня, в Одесі було утворено Раднарком, який зосередив у своїх руках всю владу.
Слідом за Одесою Радянська влада була встановлена в Овідіополі, Тирасполі, Ананьєві, Бірзулі, Ізмаїлі, Акермані, Кілії, Вилковому. Першим кроком новоутворених Рад стало здійснення ленінського декрету про землю. 14 лютого 1918 року рішенням комісаріату в земельних справах були скасовані договори на оренду землі, селянам повернули орендні суми грошей. Розпочався розподіл землі на основі зрівняльного землекористування, причому в першу чергу її одержували безземельні та малоземельні селяни.
У здійсненні земельної політики Ради спирались на сільські партійні осередки, які виникали у волосних центрах та в окремих селах. У багатьох населених пунктах партійні осередки створювались при допомозі Одеської партійної організації. Так, у селах Усатовому, Нерубайському, Куяльнику їх організував комуніст М. Стрембицький, надісланий туди Пересипським райкомом партії. Петрівський партійний осередок Ананьївського повіту налічував понад 90 більшовиків і співчуваючих. Боєздатна партійна організація на чолі з місцевими комуністами К. Васильєвим і П. Костиркіним сформувалась в Ананьє- ві. Комуністичні групи утворились і в Біляївці, Маяках, Троїцькому та інших придністровських селах.
Однак над завоюваннями трудящих на Одещині нависла серйозна небезпека. У січні 1918 року, скориставшись воєнною слабкістю молодої Радянської держави, на територію Бессарабії вторглись війська боярської Румунії. В зв’язку з цим пленум ЦВК Румчероду оголосив мобілізацію в Одеському, Тираспольському, Херсонському, Акерманському і Бендерському повітах. У містах і селах створювались військові загони. В Татарбунарах озброєні селяни вчинили опір наступаючим румунам. Біля села Єнікіой місцеві жителі, озброївшись кілками, примусили тікати загарбників. В Акермані виник Тимчасовий революційний комітет, який сформував Дністровський полк. Виникли загони в Ізмаїлі, Рені, Вилковому, Кілії. Вони відважно бились з румунськими загарбниками, але під натиском переважаючих сил ворога, який мав артилерію, військові судна, робітники, солдати і матроси змушені були відступити. В січні 1918 року придунайські землі окупувала боярська Румунія.
Зловісні хмари нависли і над рештою території Одещини в зв’язку з австро-німецькою навалою, що почалась в лютому 1918 року. Як бойову програму дій сприйняли більшовики Одещини відозву В. І. Леніна «Соціалістична Вітчизна в небезпеці!». В Одесі був утворений Надзвичайний штаб по обороні міста. 24 лютого в Одесі оголосили військовий стан. 28 лютого в Акермані, Овідіополі, Маяках було оголошено загальну мобілізацію чоловіків у лави революційної армії віком від 18 до 40 років. На початку березня червоноармійські загони і селянські дружини дали бій австро- німецьким загарбникам під Слобідкою, Бірзулою і Балтою. Внаслідок цього теми наступу загарбників дещо уповільнився. Кількісно сили окупантів у багато раз переважали червоноармійські, тому 13 березня після кровопролитних боїв австро-німецькі війська увірвались в Одесу.
Одещина опинилась під чоботом окупанта. В містах і селах почався розгнузданий терор. Усі націоналізовані підприємства були повернуті