Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Окупанти відправляли на захід состави з хлібом, сировиною, устаткуванням заводів і фабрик. Це викликало у трудящих одностайний протест. В організації всенародної боротьби проти окупантів велику роль відіграли посланці ЦК партії – більшовики П. Онищенко, В. Бухарцева, М. Голубенко, С. Янковська. З допомогою місцевих більшовиків, і зокрема А. В. Трофимова, вони встановили зв’язки з комуністами-підпільниками Одещини і приступили до створення розгалуженої мережі партійних осередків та підпільно-партизанських груп.
Виняткове значення для консолідації народних сил на боротьбу з німецькими окупантами, згуртування партійних рядів мав I з’їзд Комуністичної партії більшовиків України, який відбувся в Москві 5-12 липня 1918 року. З’їзд дав чіткі настанови щодо тактики і стратегії більшовицької партії на тимчасово окупованій ворогом території України. Створений за рішенням з’їзду підпільний Одеський обком партії очолив визначний партійний діяч Ян Гамарник. В Одесі сформувались обласний військово-революційний комітет та повстанський штаб. Сюди була направлена нова група досвідчених партійних працівників. Це були стійкі ленінці, делегати з’їзду І. Ф. Смирнов (Микола Ласточкін), С. І. Соколовська, І. Є. Клименко, а також Л. І. Картвелішвілі, М. А. Лоладзе та інші.
Протягом липня-серпня на Одещині розгорнулась організаторська робота більшовиків по підготовці трудящих до збройного повстання.
В Тирасполі, Бендерах відбулися підпільні партійні конференції. Ананьївська повітова конференція обрала президію парткому в складі комуністів М. Данилова, І. Максименка, В. Дубецького. В усіх селах повіту були утворені партизанські групи, які в вересні об’єднались у зведений загін під командуванням С. Недолуженка. Балтський партійний комітет став організатором партизанського з’єднання під командуванням місцевого бідняка І. К. Дячишина, згодом героя громадянської війни. Партизанські загони були організовані в Придністров’ї, Анатоліївській і Тузлівській волостях.
Восени 1918 року на Одещині розгорнувся страйковий рух. Особливого розмаху він набув під час відзначення перших роковин Великого Жовтня. Поряд зі страйками, демонстраціями протесту проти окупантів все більшого поширення набули військові виступи. Впертими були бої в Балтському повіті.
Велике повстання розгорнулось у Придністров’ї, під час якого в Біляївці, Маяках, Яськах, Граденицях, Троїцькому було відновлено владу Рад.
Кожен день приносив нові вісті про переможні бої народних месників. В окупаційних військах пустили глибоке коріння революційні настрої. В листопаді партизанські загони посилили свої удари по військах окупантів. Найбільш сильні партизанські загони посилили свої удари по військах окупантів. Найбільш сильні партизанські угруповання з Балти і Ананьєва, об’єднавшись, розгромили німецькі гарнізони в Любашівці, Ананьєві, Слобідці, Бірзулі. Масовий удар по Роздільній і Тирасполю завдали партизани Маяків, Біляївки, Ясьок. Внаслідок цього ворог змушений був ганебно тікати, залишаючи на своєму шляху багато військової техніки спорядження, боєприпасів. Під тиском наступальних дій Червоної Армії, а також революції в Німеччині війська окупантів почали поспіхом залишати Україну.
Вигнання айстро-німецьких окупантів з Одещини супроводи лось відновленням Радянської влади на місцях. Замість ревкомів, як тимчасових органів, трудящі почали обирати Ради. Члени Рад й комуністи партійних осередків накреслювали заходи по відбудові господарства та розподілу поміщицьких земель серед найбіднішого селянства. Проте і цього разу мирний перепочинок виявився коротким – 26 листопада в Одесі ошвартувався англійський міноносець, а в наступні дні сюди прибули французькі, англійські, італійські та інші військові кораблі Антанти. Інтервентів підтримували російська контрреволюція та українська Директорія.
Одеська область
Сторінка 18 з 54
колишнім власникам. Особливо лютували окупанти в селах. У березні вони розігнали волосні земельні комітети в Ананьївському і Одеському повітах, заарештували членів Сичавського і Білчанського земельних комітетів Одеського повіту, влаштували масові екзекуції над селянами в селах Василівці, Косаревому, Варварівці, містечку Янівці. Виняткове значення для консолідації народних сил на боротьбу з німецькими окупантами, згуртування партійних рядів мав I з’їзд Комуністичної партії більшовиків України, який відбувся в Москві 5-12 липня 1918 року. З’їзд дав чіткі настанови щодо тактики і стратегії більшовицької партії на тимчасово окупованій ворогом території України. Створений за рішенням з’їзду підпільний Одеський обком партії очолив визначний партійний діяч Ян Гамарник. В Одесі сформувались обласний військово-революційний комітет та повстанський штаб. Сюди була направлена нова група досвідчених партійних працівників. Це були стійкі ленінці, делегати з’їзду І. Ф. Смирнов (Микола Ласточкін), С. І. Соколовська, І. Є. Клименко, а також Л. І. Картвелішвілі, М. А. Лоладзе та інші.
Протягом липня-серпня на Одещині розгорнулась організаторська робота більшовиків по підготовці трудящих до збройного повстання.
В Тирасполі, Бендерах відбулися підпільні партійні конференції. Ананьївська повітова конференція обрала президію парткому в складі комуністів М. Данилова, І. Максименка, В. Дубецького. В усіх селах повіту були утворені партизанські групи, які в вересні об’єднались у зведений загін під командуванням С. Недолуженка. Балтський партійний комітет став організатором партизанського з’єднання під командуванням місцевого бідняка І. К. Дячишина, згодом героя громадянської війни. Партизанські загони були організовані в Придністров’ї, Анатоліївській і Тузлівській волостях.
Восени 1918 року на Одещині розгорнувся страйковий рух. Особливого розмаху він набув під час відзначення перших роковин Великого Жовтня. Поряд зі страйками, демонстраціями протесту проти окупантів все більшого поширення набули військові виступи. Впертими були бої в Балтському повіті.
Велике повстання розгорнулось у Придністров’ї, під час якого в Біляївці, Маяках, Яськах, Граденицях, Троїцькому було відновлено владу Рад.
Кожен день приносив нові вісті про переможні бої народних месників. В окупаційних військах пустили глибоке коріння революційні настрої. В листопаді партизанські загони посилили свої удари по військах окупантів. Найбільш сильні партизанські загони посилили свої удари по військах окупантів. Найбільш сильні партизанські угруповання з Балти і Ананьєва, об’єднавшись, розгромили німецькі гарнізони в Любашівці, Ананьєві, Слобідці, Бірзулі. Масовий удар по Роздільній і Тирасполю завдали партизани Маяків, Біляївки, Ясьок. Внаслідок цього ворог змушений був ганебно тікати, залишаючи на своєму шляху багато військової техніки спорядження, боєприпасів. Під тиском наступальних дій Червоної Армії, а також революції в Німеччині війська окупантів почали поспіхом залишати Україну.
Вигнання айстро-німецьких окупантів з Одещини супроводи лось відновленням Радянської влади на місцях. Замість ревкомів, як тимчасових органів, трудящі почали обирати Ради. Члени Рад й комуністи партійних осередків накреслювали заходи по відбудові господарства та розподілу поміщицьких земель серед найбіднішого селянства. Проте і цього разу мирний перепочинок виявився коротким – 26 листопада в Одесі ошвартувався англійський міноносець, а в наступні дні сюди прибули французькі, англійські, італійські та інші військові кораблі Антанти. Інтервентів підтримували російська контрреволюція та українська Директорія.