Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
До одеської групи радянських військ входили 1-й зведений полк, колишні партизанські загони, перетворені в 1-й Ананьївський полк, кавалерійський дивізіон та інші частини. 14 квітня полк ім. Шевченка зайняв станцію Кучурган, 18 квітня було визволено Тирасполь, 19-го — Овідіополь.
Відступаючи під ударами Червоної Армії і партизанських загонів, інтервенти та білогвардійці залили свій шлях кров'ю робітників і селян. Вони грабували села, через які проходили, вивозили звідти хліб, худобу, домашню птицю. При найменшій підозрі про ув’язок з партизанами місцевих жителів розстрілювали на місці.
В. І. Ленін, високо оцінюючи перемогу радянських військ і революційних мас над імперіалістами Заходу, писав: «Ця перемога, яку ми здобули, примусивши забрати англійські і французькі війська, була найголовнішою перемогою, яку ми здобули над Антантою. Ми у неї відняли її солдатів».
Після вигнання англо-французьких інтервентів у містах і селах Одещини знову обрали Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, до яких увійшли переважно комуністи або їм співчуваючі. З метою якнайшвидшої відбудови господарства в квітні було утворено губраднаргосп, першим заходом якого стала націоналізація важливих галузей промисловості, приватних комерційних банків, великих майстерень магазинів, налагодження виробництва військової продукції для потреб фронту. Багато уваги приділили раднаргосп і виконком Одеської Ради допомозі селу. Відновив свою роботу завод сільськогосподарських знарядь Гена (нині — завод ім. Жовтневої революції), посилився товарообмін між містом і селами.
З кожним днем міцнішали зв'язки робітничого класу з трудящим селянством. В цьому одеські комуністи керувались рішеннями VIII з’їзду РКП(б), новою програмою партії, в яких були закладені основи соціалістичного будівництва, вказані конкретні шляхи подолання господарської розрухи,викликаної громадянською війною. У відповідь на турботу міста, яке подавало допомогу селу машинами, знаряддям, промисловими товарами, здійснювало разом з селянством класову політику в земельному питанні, селянство з великою щедрістю ділилось хлібом і продуктами харчування з бійцями Червоної Армії та трудящими міста. 15 червня 1919 року на Одещині розпочався тиждень допомоги фронтові, під час якого селяни відправили багато хліба та продовольства для Червоної Армії. Чимало продуктів харчування зібрали у фонд армії жителі Малого Буялика, Кутузового та Кубанки Барабойської волості. Протягом червня – липня селяни Свято-Троїцької, Головлівської, Романобалківської, Ісаївської, Боківської волостей Ананьївського повіту зібрали 369 пудів борошна, 75 пудів жита, 130 пудів кукурудзи, 45 пудів гречки, 28 пудів проса та багато інших продуктів харчування.
Виявом революційної свідомості селянства Одещини стала організація комітетів бідноти і початок його переходу на шлях спільного обробітку землі. В червні— липні 1919 року в Ананьївському повіті виникло понад 50 комбідів, 70 комбідів налічувалось на кінець липня в Одеському повіті. Комбіди були тоді органами влади на місцях. Вони проводили часткове розкуркулювання, виконували продрозверстку за класовим принципом, активно боролись проти бандитизму. В своїй діяльності вони спирались на допомогу комуністичних осередків, що сформувались у цей час в Березівці, Яськах, Холодній Балці, Добрій Надії, Софіївці, Буговому, Овідіополі та інших селах і волосних центрах.
Поступово налагоджувалось культурне життя. Незважаючи на труднощі громадянської війни, уряд Радянської України в червні 1919 року виділив 15 млн. крб. на потреби народної освіти. На Одещині були відкриті 33 пролетарські школи, дитячі клуби тощо. В липні Одеський губернський відділ народної освіти звернувся до всіх робітників і селян із закликом іти в школу, щоб здобувати освіту. Питання народної освіти по-діловому обговорював Одеський повітовий з’їзд Рад селянських депутатів, почесним головою якого було обрано В. І. Леніна. На з’їзді, в роботі якого взяли участь 367 делегатів, приділялось багато уваги культурній змичці міста і
Одеська область
Сторінка 20 з 54
квітня радянські військ вибивали інтервентів і білогвардійців з приміських сіл, а 6 квітня Одесу було визволено. В наступних боях з інтервентськими військами частини Червоної Армії і партизани визволили 10 квітня Роздільну, захопивши 3 бронепоїзди, 65 кулеметів, 2 гармати і багато військового спорядження. Відступаючи під ударами Червоної Армії і партизанських загонів, інтервенти та білогвардійці залили свій шлях кров'ю робітників і селян. Вони грабували села, через які проходили, вивозили звідти хліб, худобу, домашню птицю. При найменшій підозрі про ув’язок з партизанами місцевих жителів розстрілювали на місці.
В. І. Ленін, високо оцінюючи перемогу радянських військ і революційних мас над імперіалістами Заходу, писав: «Ця перемога, яку ми здобули, примусивши забрати англійські і французькі війська, була найголовнішою перемогою, яку ми здобули над Антантою. Ми у неї відняли її солдатів».
Після вигнання англо-французьких інтервентів у містах і селах Одещини знову обрали Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, до яких увійшли переважно комуністи або їм співчуваючі. З метою якнайшвидшої відбудови господарства в квітні було утворено губраднаргосп, першим заходом якого стала націоналізація важливих галузей промисловості, приватних комерційних банків, великих майстерень магазинів, налагодження виробництва військової продукції для потреб фронту. Багато уваги приділили раднаргосп і виконком Одеської Ради допомозі селу. Відновив свою роботу завод сільськогосподарських знарядь Гена (нині — завод ім. Жовтневої революції), посилився товарообмін між містом і селами.
З кожним днем міцнішали зв'язки робітничого класу з трудящим селянством. В цьому одеські комуністи керувались рішеннями VIII з’їзду РКП(б), новою програмою партії, в яких були закладені основи соціалістичного будівництва, вказані конкретні шляхи подолання господарської розрухи,викликаної громадянською війною. У відповідь на турботу міста, яке подавало допомогу селу машинами, знаряддям, промисловими товарами, здійснювало разом з селянством класову політику в земельному питанні, селянство з великою щедрістю ділилось хлібом і продуктами харчування з бійцями Червоної Армії та трудящими міста. 15 червня 1919 року на Одещині розпочався тиждень допомоги фронтові, під час якого селяни відправили багато хліба та продовольства для Червоної Армії. Чимало продуктів харчування зібрали у фонд армії жителі Малого Буялика, Кутузового та Кубанки Барабойської волості. Протягом червня – липня селяни Свято-Троїцької, Головлівської, Романобалківської, Ісаївської, Боківської волостей Ананьївського повіту зібрали 369 пудів борошна, 75 пудів жита, 130 пудів кукурудзи, 45 пудів гречки, 28 пудів проса та багато інших продуктів харчування.
Виявом революційної свідомості селянства Одещини стала організація комітетів бідноти і початок його переходу на шлях спільного обробітку землі. В червні— липні 1919 року в Ананьївському повіті виникло понад 50 комбідів, 70 комбідів налічувалось на кінець липня в Одеському повіті. Комбіди були тоді органами влади на місцях. Вони проводили часткове розкуркулювання, виконували продрозверстку за класовим принципом, активно боролись проти бандитизму. В своїй діяльності вони спирались на допомогу комуністичних осередків, що сформувались у цей час в Березівці, Яськах, Холодній Балці, Добрій Надії, Софіївці, Буговому, Овідіополі та інших селах і волосних центрах.
Поступово налагоджувалось культурне життя. Незважаючи на труднощі громадянської війни, уряд Радянської України в червні 1919 року виділив 15 млн. крб. на потреби народної освіти. На Одещині були відкриті 33 пролетарські школи, дитячі клуби тощо. В липні Одеський губернський відділ народної освіти звернувся до всіх робітників і селян із закликом іти в школу, щоб здобувати освіту. Питання народної освіти по-діловому обговорював Одеський повітовий з’їзд Рад селянських депутатів, почесним головою якого було обрано В. І. Леніна. На з’їзді, в роботі якого взяли участь 367 делегатів, приділялось багато уваги культурній змичці міста і