Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для активізації культурно-масової роботи на селі велике значення мали організовані з ініціативи Одеської партійної організації спеціальні агітаційні поїзди. Перший такий поїзд (комісаром його був А. В. Трофимов) вийшов з
Одеси 19 травня. Агітпоїзд мав літературу, досвідчених агітаторів, бригади артистів та музикантів, які виступали перед населенням у селах і на станціях. У червні 1919 року в села Одеського і Ананьївського повітів відправились агітаційні фургони, організовані політуправлінням Одеського військового округу. Працівники агітпоїздів та агітфургонів організовували мітинги селян, залізничників, роз’яснювали політику Радянської влади в земельному і національному питаннях. Мітинги відбулись у Колосівці, Вознесенську, Ананьєві та в багатьох інших населених пунктах. Про культурне будівництво на селі, перші паростки колективного господарювання регулярно сповіщала газета «Красная деревня», що видавалась Одеським комітетом КП(б)У, починаючи з травня 1919 року.
Перший губернський з'їзд Рад, який відбувся в Одесі 11 — 13 липня, обрав виконком у складі 25 членів, у т. ч. 18 комуністів. З'їзд розглянув питання про червоний терор у зв'язку з активізацією куркульського бандитизму, про завдання сучасного моменту, продовольче питання, військове питання. З усіх цих питань з'їзд прийняв більшовицькі резолюції.
Наприкінці липня 1919 року м німецьких колоніях Великій Акаржі, Бадені, Страсбурзі, Зельцях та інших, де куркулі становили близько 50 проц. усього населення, спалахнув куркульський заколот проти Радянської влади. Під час австро-німецької окупації та англо-французької інтервенції куркульські верховоди потай
збирали зброю, боєприпаси, очікуючи слушного для виступу моменту. Увійшовши в змову з білогвардійськими офіцерами, вони й підняли повстання. У зв'язку з цим за рішенням губкому партії була утворена Рада оборони Одеського округу з надзвичайними повноваженнями. В містах і селах губернії з числа залізничників, моряків, партійного і радянського активу терміново формувались бойові дружини і комуністичні батальйони. Їх очолили більшовики А. Трофимов, П. Мізікевич. Б. Гумперт, М. Стрембицький та інші.
Внаслідок швидких і рішучих дій червоноармійських частин та бойових дружин до 5 серпня куркульський заколот було придушено. В боях з озвірілою куркульнею загинув перший червоний комендант Одеси П. Мізікевич та кілька його бойових товаришів.
Але білогвардійська загроза не минула — на південь України насувалась біла армія Денікіна. На заклик Одеської більшовицької організації трудящі приступили до створення добровільних загонів для боротьби з денікінськими бандами. Такі загони виникли в Ананьєві, Бірзулі, в селах Степанівці, Яськах, в Куртівській, Білчанській волостях Одеського повіту; в Краснопільській волості того ж повіту був сформований червопоармійський полк. 350 червоноармійців Краснопільського полку билися з денікінцями на Дону. Особливо посилилась мобілізація селян у Червону Армію після звернення В. І. Леніна до трудящих 9 липня: «Всі на боротьбу з Денікіним». Ще в липні 1919 року ЦК КП(б)У створив Зафронтове бюро, яке очолило підпільну та повстанську боротьбу трудящих України під час денікінщини. Створений в Одесі ще до того, як місто захопили денікінці, підпільний партійний комітет у складі досвідчених партійних працівників П. Логинова, Л. Тарського, Р. Лучанської, О. Гордона, В. Лапіної зв'язався з іншими містами півдня України — Миколаєвом, Херсоном, також Ананьєвом, Балтою, Бірзулою. Комітет мав у своєму розпорядженні 2 друкарні, 15 млн. крб. грошей. При комітеті були створені воєнний відділ і «Червоний Хрест», через який подавалась допомога політичним в’язням, сім’ям жертв денікінського терору, а також відділи преси, що налагодив випуск у підпіллі газети «Одесский коммунист», та організаційний. Активну роботу проводили в підпіллі О. В. Хворостін, Г. М. Панкратова, С. І. Соколовська, С. Б. Інгулов, П. С. Лазарєв та інші.
23 серпня 1919 року денікінці захопили Одесу і почали відновлювати царські порядки. Усі заводи і фабрики вони повернули старим власникам, селян зобов’язали сплатити по 200 крб. за кожну десятину землі, одержану від Радянської влади. Багато підприємств було закрито, а тисячі робітників
Одеська область
Сторінка 21 з 54
села, організації хат-читалень, бібліотек і народних театрів та поліпшенню роботи шкіл.Для активізації культурно-масової роботи на селі велике значення мали організовані з ініціативи Одеської партійної організації спеціальні агітаційні поїзди. Перший такий поїзд (комісаром його був А. В. Трофимов) вийшов з
Перший губернський з'їзд Рад, який відбувся в Одесі 11 — 13 липня, обрав виконком у складі 25 членів, у т. ч. 18 комуністів. З'їзд розглянув питання про червоний терор у зв'язку з активізацією куркульського бандитизму, про завдання сучасного моменту, продовольче питання, військове питання. З усіх цих питань з'їзд прийняв більшовицькі резолюції.
Наприкінці липня 1919 року м німецьких колоніях Великій Акаржі, Бадені, Страсбурзі, Зельцях та інших, де куркулі становили близько 50 проц. усього населення, спалахнув куркульський заколот проти Радянської влади. Під час австро-німецької окупації та англо-французької інтервенції куркульські верховоди потай
збирали зброю, боєприпаси, очікуючи слушного для виступу моменту. Увійшовши в змову з білогвардійськими офіцерами, вони й підняли повстання. У зв'язку з цим за рішенням губкому партії була утворена Рада оборони Одеського округу з надзвичайними повноваженнями. В містах і селах губернії з числа залізничників, моряків, партійного і радянського активу терміново формувались бойові дружини і комуністичні батальйони. Їх очолили більшовики А. Трофимов, П. Мізікевич. Б. Гумперт, М. Стрембицький та інші.
Внаслідок швидких і рішучих дій червоноармійських частин та бойових дружин до 5 серпня куркульський заколот було придушено. В боях з озвірілою куркульнею загинув перший червоний комендант Одеси П. Мізікевич та кілька його бойових товаришів.
Але білогвардійська загроза не минула — на південь України насувалась біла армія Денікіна. На заклик Одеської більшовицької організації трудящі приступили до створення добровільних загонів для боротьби з денікінськими бандами. Такі загони виникли в Ананьєві, Бірзулі, в селах Степанівці, Яськах, в Куртівській, Білчанській волостях Одеського повіту; в Краснопільській волості того ж повіту був сформований червопоармійський полк. 350 червоноармійців Краснопільського полку билися з денікінцями на Дону. Особливо посилилась мобілізація селян у Червону Армію після звернення В. І. Леніна до трудящих 9 липня: «Всі на боротьбу з Денікіним». Ще в липні 1919 року ЦК КП(б)У створив Зафронтове бюро, яке очолило підпільну та повстанську боротьбу трудящих України під час денікінщини. Створений в Одесі ще до того, як місто захопили денікінці, підпільний партійний комітет у складі досвідчених партійних працівників П. Логинова, Л. Тарського, Р. Лучанської, О. Гордона, В. Лапіної зв'язався з іншими містами півдня України — Миколаєвом, Херсоном, також Ананьєвом, Балтою, Бірзулою. Комітет мав у своєму розпорядженні 2 друкарні, 15 млн. крб. грошей. При комітеті були створені воєнний відділ і «Червоний Хрест», через який подавалась допомога політичним в’язням, сім’ям жертв денікінського терору, а також відділи преси, що налагодив випуск у підпіллі газети «Одесский коммунист», та організаційний. Активну роботу проводили в підпіллі О. В. Хворостін, Г. М. Панкратова, С. І. Соколовська, С. Б. Інгулов, П. С. Лазарєв та інші.
23 серпня 1919 року денікінці захопили Одесу і почали відновлювати царські порядки. Усі заводи і фабрики вони повернули старим власникам, селян зобов’язали сплатити по 200 крб. за кожну десятину землі, одержану від Радянської влади. Багато підприємств було закрито, а тисячі робітників