Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Становище, яке склалось тоді в сільському господарстві, таїло небезпеку для пролетарської держави — дуже зменшилась його товарність. Переважна більшість трудящого селянства, яка до революції жила впроголодь, стала споживати більше хліба і менше продавати його. А куркулі ховали зерно, спекулювали ним, не хотіли продавати його державі. Плани державних заготівель хліба зривались, а це ставило під загрозу постачання продовольством міського населення. На Одещині, як і в багатьох інших районах країни, хлібозаготівлі в 1927 році різко скоротились. Становище ще більше ускладнилось у 1928 році, коли південь України знову спіткав недорід.
Назріла необхідність у перебудові сільського господарства на соціалістичних засадах, у масовому переході трудящого селянства на шлях колективної праці. На той час були вже й можливості для такого переходу.
Завдяки підтримці пролетарської держави на селі набула широкого розвитку кооперація різних форм. У 1927 році в Одеському окрузі сільськогосподарська кооперація об’єднувала близько третини селянських господарств. У кооперативних товариствах селяни-одноосібники привчались до громадського ведення своїх господарських справ, на власному досвіді переконувались у вигідності єднання, психологічно підготовлялися до переходу на шлях колективної праці.
Переконливо свідчили про переваги колективного господарювання досягнення колгоспів, створених у першій половині 20-х років. Гак, у 1927 році середній урожай зернових колоскових культур — озимої та ярої пшениці, ячменю і вівса — в одноосібних господарствах Одеського округу становив 22 пуди з десятини, а в колгоспах – 46 пудів.
Шлях до масової колективізації прокладав і трактор, який у ті роки з’явився на селянських полях. В Одеському окрузі на початок 1927 року було 226 тракторів, частина яких належала радгоспам, а більшість – сільськогосподарським кооперативним товариствам і земельним громадам. Великої ролі в сільськогосподарському виробництві вони ще тоді не відігравали, бо їх було мало, але вони збуджували думку багатьох безкінних і однокінних селян, які розуміли, що із злиднів їх може витягнути колективно придбаний трактор. А досвід показував, що його можна доцільно використовувати тільки на великих масивах. У с. Сичавці Одеського округу кредитне товариство на кошти, відпущені Сільбанком, утворило прокатну станцію, яка придбала десять тракторів і почала за доступну плату обслуговувати маломіцні селянські господарства. Для бідняків це було великим полегшенням. Але незабаром сичавські кооператори виявили, що трактори і машини прокатної станції використовуються нераціонально, бо ними доводиться обробляти невеликі ділянки землі. Через те вартість польових робіт була в два — три рази більшою, ніж у радгоспах, де трактори працювали на великих масивах.
Важливим, можна сказати вирішальним, кроком уперед був почин радгоспу ім. Шевченка Берегівського району Одеського округу, якому судилося відіграти історичну роль у соціалістичній перебудові сільського господарства не тільки на Одещині, а і в усій країні. .
В сусідстві з радгоспом жили на хуторах переселенці з Київщини, Поділля та інших місць. З великим інтересом придивлялись вони до роботи тракторів на радгоспних полях і згодом стали клопотатися про те, щоб радгосп своїми тракторами допомагав їм обробляти їх землі. Прохання селян обговорили правління Укррадгоспоб’єднання і колегія Наркомзему УРСР і вирішили задовольнити його. Але оскільки обробляти тракторами невеликі земельні ділянки було явно недоцільно, переселенцям запропонували звести наділи в єдиний масив. Серед селян при обговоренні цієї пропозиції виникли палкі суперечки. Нарешті переселенці попросили для початку розорати тракторами цілину і перелоги, яких вони доти не обробляли. Навесні 1927 року виділена радгоспом колона з десяти тракторів впорала під пар усю цілину і перелоги на переселенських землях, а восени засіяли цю площу чистосортною пшеницею. Наслідки перевершили всі сподівання. Десяті роковини Жовтня хуторяни-переселенці відзначили рішучим кроком па шляху до соціалізму. Вони вирішили об'єднати всі свої земельні ділянки і
Одеська область
Сторінка 30 з 54
біднякам доводилось здавати свою надільну землю в оренду куркулям або домовлятися з куркулями, щоб ті за плату обробляли своїм тяглом і реманентом їх ділянки. В обох випадках куркулі диктували біднякам кабальні умови. Назріла необхідність у перебудові сільського господарства на соціалістичних засадах, у масовому переході трудящого селянства на шлях колективної праці. На той час були вже й можливості для такого переходу.
Завдяки підтримці пролетарської держави на селі набула широкого розвитку кооперація різних форм. У 1927 році в Одеському окрузі сільськогосподарська кооперація об’єднувала близько третини селянських господарств. У кооперативних товариствах селяни-одноосібники привчались до громадського ведення своїх господарських справ, на власному досвіді переконувались у вигідності єднання, психологічно підготовлялися до переходу на шлях колективної праці.
Переконливо свідчили про переваги колективного господарювання досягнення колгоспів, створених у першій половині 20-х років. Гак, у 1927 році середній урожай зернових колоскових культур — озимої та ярої пшениці, ячменю і вівса — в одноосібних господарствах Одеського округу становив 22 пуди з десятини, а в колгоспах – 46 пудів.
Шлях до масової колективізації прокладав і трактор, який у ті роки з’явився на селянських полях. В Одеському окрузі на початок 1927 року було 226 тракторів, частина яких належала радгоспам, а більшість – сільськогосподарським кооперативним товариствам і земельним громадам. Великої ролі в сільськогосподарському виробництві вони ще тоді не відігравали, бо їх було мало, але вони збуджували думку багатьох безкінних і однокінних селян, які розуміли, що із злиднів їх може витягнути колективно придбаний трактор. А досвід показував, що його можна доцільно використовувати тільки на великих масивах. У с. Сичавці Одеського округу кредитне товариство на кошти, відпущені Сільбанком, утворило прокатну станцію, яка придбала десять тракторів і почала за доступну плату обслуговувати маломіцні селянські господарства. Для бідняків це було великим полегшенням. Але незабаром сичавські кооператори виявили, що трактори і машини прокатної станції використовуються нераціонально, бо ними доводиться обробляти невеликі ділянки землі. Через те вартість польових робіт була в два — три рази більшою, ніж у радгоспах, де трактори працювали на великих масивах.
Важливим, можна сказати вирішальним, кроком уперед був почин радгоспу ім. Шевченка Берегівського району Одеського округу, якому судилося відіграти історичну роль у соціалістичній перебудові сільського господарства не тільки на Одещині, а і в усій країні. .
В сусідстві з радгоспом жили на хуторах переселенці з Київщини, Поділля та інших місць. З великим інтересом придивлялись вони до роботи тракторів на радгоспних полях і згодом стали клопотатися про те, щоб радгосп своїми тракторами допомагав їм обробляти їх землі. Прохання селян обговорили правління Укррадгоспоб’єднання і колегія Наркомзему УРСР і вирішили задовольнити його. Але оскільки обробляти тракторами невеликі земельні ділянки було явно недоцільно, переселенцям запропонували звести наділи в єдиний масив. Серед селян при обговоренні цієї пропозиції виникли палкі суперечки. Нарешті переселенці попросили для початку розорати тракторами цілину і перелоги, яких вони доти не обробляли. Навесні 1927 року виділена радгоспом колона з десяти тракторів впорала під пар усю цілину і перелоги на переселенських землях, а восени засіяли цю площу чистосортною пшеницею. Наслідки перевершили всі сподівання. Десяті роковини Жовтня хуторяни-переселенці відзначили рішучим кроком па шляху до соціалізму. Вони вирішили об'єднати всі свої земельні ділянки і