Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під керівництвом Одеського обласкому в містах і повітах наприкінці
листопада — в грудні 1919 року проти денікінців розгорнувся широкий повстанський рух. Великого розмаху набув він в Ананьївському повіті. Тут під керівництвом підпільного партійного комітету на чолі з М. Даниловим і представника губкому І. Безверхого народні месники завдали білогвардійцям дошкульних ударів. Вони розгромили гарнізон в Ананьєві, взяли під контроль залізницю на лініях Жеребкове - Балта — Бірзула, і Бірзула — Роздільна, а пізніше захопили станції Березівку і Колосі вку. Партизанським рухом у селі Маяках керував партійний осередок, вплив якого поширювався на Яськи, Градениці, Троїцьке та інші села Придністров’я. Базою для підпільників Приміського району стали відомі одеські катакомби в районі сіл Усатового, Нерубайського, Куяльника. Партизани і підпільний ревком діяли в тісному контакті з Пересипським райкомом партії м. Одеси.
Для координації дій всіх партизансько-підпільних груп Одеський губком партії скликав 17 грудня 1919 року нараду секретарів комуністичних організацій губернії. Учасники наради накреслили конкретні шляхи дальшого розгортання народного руху проти денікінщини, посилення зв'язків місцевих комуністичних організацій
з губкомом. Наближались вирішальні дні боротьби проти ворога. Денікінська
контррозвідка особливо лютувала. В грудні було заарештовано начальника розвідки
губкому КП(б)У О. В. Хворостіна. Його і ще кількох підпільників було розстріляно. В січні 1920 року білогвардійці розправились з 14 партійними працівниками, в т. ч. з П. Лазарєвим. В лани контррозвідників потрапила група молодих підпільників, яка мала завдання організувати у Вознесенському повіті молодіжні партизанські загони. По «процесу 17-ти» дев'ятьох підпільників було засуджено до смертної кари, решту — до каторжних робіт.
Терор і вбивства комуністів, передових робітників і селян викликали хвилю народного протесту. Партизани Одеського, Ананьївського і Балтського повітів перейшли до червоного терору, посилили диверсії на залізниці, виводили з ладу транспортні засоби ворога. Посилився страйковий рух. Протягом трьох місяців (жовтень—грудень) в місті не працювали заводи і фабрики. За прикладом селян Висуні і Баштанки, які вигнали денікінців і проголосили в себе Радянську республіку, селяни Тилігуло-Березанської волості та села Курисово-Покровського Одеськогоповіту розбили загони карателів-слащовців та відновили в себе Радянську владу.
Початок лютого 1920 року приніс Одещині жадану свободу. Наступаючі частини 41-ї дивізії, підсилені першою бригадою 45-ї дивізії і кавалерійською бригадою Г. І. Котовського, на світанку 7 лютого підійшли до Одеси. На заклик обласному партії в місті розпочалось повстання робітників. Денікінці, не витримавши спільного удару червоноармійців і повсталих, почали в паніці відступати. До кінця лютого в містах і селах губернії остаточно перемогла Радянська влада. В Ананьївському, Балтському, Одеському повітах протягом березня-квітня відновили роботу рев- коми, до їх складу були обрані комуністи і співчуваючі Радянській владі.
У березні в Одесі відбувся з’їзд волосних ревкомів Одеського повіту, делегати якого одностайно заявили про те, що боротимуться «проти намагань куркулів і глитаїв роз'єднати Радянську Україну від Радянської Росії». 20—25 квітня в Одесі відбувся 2-й губернський з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, який обрав губвиконком. Делегати з'їзду (серед них було 102 комуністи і 26 співчуваючих) обрали В. І. Леніна почесним головою та надіслали вітання вождю революції в зв’язку з 50-річчям з дня його народження.
Губернський з’їзд Рад вжив заходів до здійснення на місцях Закону про землю, прийнятого Всеукраїнським ревкомом 5 лютого 1920 року. Ліквідовувалася поміщицька власність на землю і передавалася селянам без викупу. У здійсненні Закону винятково важливу роль відіграли комуністичні осередки та комітети незаможних селян. До червня 1920 року в Одеському повіті вже існувало 6 районних партійних комітетів, 25 комосередків. В Ананьївському повіті сформувалось 20 комуністичних осередків. Виникли партійні осередки і комнезами в Балтському, Вознесенському та інших
Одеська область
Сторінка 22 з 54
лишилися без будь-яких засобів до існування. У вересні в Одесі налічувалось 40 тис. безробітних.Під керівництвом Одеського обласкому в містах і повітах наприкінці
Для координації дій всіх партизансько-підпільних груп Одеський губком партії скликав 17 грудня 1919 року нараду секретарів комуністичних організацій губернії. Учасники наради накреслили конкретні шляхи дальшого розгортання народного руху проти денікінщини, посилення зв'язків місцевих комуністичних організацій
з губкомом. Наближались вирішальні дні боротьби проти ворога. Денікінська
контррозвідка особливо лютувала. В грудні було заарештовано начальника розвідки
губкому КП(б)У О. В. Хворостіна. Його і ще кількох підпільників було розстріляно. В січні 1920 року білогвардійці розправились з 14 партійними працівниками, в т. ч. з П. Лазарєвим. В лани контррозвідників потрапила група молодих підпільників, яка мала завдання організувати у Вознесенському повіті молодіжні партизанські загони. По «процесу 17-ти» дев'ятьох підпільників було засуджено до смертної кари, решту — до каторжних робіт.
Терор і вбивства комуністів, передових робітників і селян викликали хвилю народного протесту. Партизани Одеського, Ананьївського і Балтського повітів перейшли до червоного терору, посилили диверсії на залізниці, виводили з ладу транспортні засоби ворога. Посилився страйковий рух. Протягом трьох місяців (жовтень—грудень) в місті не працювали заводи і фабрики. За прикладом селян Висуні і Баштанки, які вигнали денікінців і проголосили в себе Радянську республіку, селяни Тилігуло-Березанської волості та села Курисово-Покровського Одеськогоповіту розбили загони карателів-слащовців та відновили в себе Радянську владу.
Початок лютого 1920 року приніс Одещині жадану свободу. Наступаючі частини 41-ї дивізії, підсилені першою бригадою 45-ї дивізії і кавалерійською бригадою Г. І. Котовського, на світанку 7 лютого підійшли до Одеси. На заклик обласному партії в місті розпочалось повстання робітників. Денікінці, не витримавши спільного удару червоноармійців і повсталих, почали в паніці відступати. До кінця лютого в містах і селах губернії остаточно перемогла Радянська влада. В Ананьївському, Балтському, Одеському повітах протягом березня-квітня відновили роботу рев- коми, до їх складу були обрані комуністи і співчуваючі Радянській владі.
У березні в Одесі відбувся з’їзд волосних ревкомів Одеського повіту, делегати якого одностайно заявили про те, що боротимуться «проти намагань куркулів і глитаїв роз'єднати Радянську Україну від Радянської Росії». 20—25 квітня в Одесі відбувся 2-й губернський з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, який обрав губвиконком. Делегати з'їзду (серед них було 102 комуністи і 26 співчуваючих) обрали В. І. Леніна почесним головою та надіслали вітання вождю революції в зв’язку з 50-річчям з дня його народження.
Губернський з’їзд Рад вжив заходів до здійснення на місцях Закону про землю, прийнятого Всеукраїнським ревкомом 5 лютого 1920 року. Ліквідовувалася поміщицька власність на землю і передавалася селянам без викупу. У здійсненні Закону винятково важливу роль відіграли комуністичні осередки та комітети незаможних селян. До червня 1920 року в Одеському повіті вже існувало 6 районних партійних комітетів, 25 комосередків. В Ананьївському повіті сформувалось 20 комуністичних осередків. Виникли партійні осередки і комнезами в Балтському, Вознесенському та інших