Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узятиТУТ
Пошук від
Одеська область
Сторінка 29 з 54
продукції на 167,7 проц. та знизити її собівартість на 28 проц. Розмір капіталовкладень у промисловість Одеси визначався сумою 77 млн. крб., з них половина – на нове будівництво.
За здійснення плану робітники взялися з великим ентузіазмом. Стаття В. І. Леніна «Як організувати соціалістичне змагання», вперше опублікована 20 січня 1929 року, і звернення про організацію соціалістичного змагання, прийняте XVI конференцією ВКП(б), знайшли палкий відгук серед трудящих Одещини. На підприємствах почали утворюватись ударні бригади і цехи. До середини 1930 року рух ударників охопив понад дві третини всіх робітників. Очолили цей масовий рух партійні, профспілкові та комсомольські організації. Багато уваги приділяли вони підвищенню кваліфікації робітників. У 1931 році кількість робітників, охоплених технічним навчанням, перевищила 33 тисячі. Все це сприяло тому, що п‘ятирічний план був виконаний достроково і з перевищенням. У 1932 році підприємства Одеси дали продукції на 661 млн. крб. Обсяг продукції промисловості міста зріс порівняно з першим роком п’ятирічки на 330 процентів. За роки першої п'ятирічки тут було збудовано кілька великих підприємств та розширено і реконструйовано старі. Промисловість Одеси почала відігравати значну роль в економіці країни. Верстатами, виготовленими на заводі ім. Леніна, підйомними кранами з маркою заводу ім. Січневого повстання, вагами, зробленими на заводі ім. Старостіна, пресами, випущеними заводом ім. XVI партз’їзду, та іншими своїми виробами вона допомагала будувати соціалістичну індустрію в багатьох районах країни. Продукція одеської промисловості сприяла соціалістичній перебудові сільського господарства. З кожних чотирьох лемішних плугів тракторної тяги, випущених в СРСР у 1931 році, три були зроблені в Одесі, на заводі ім. Жовтневої революції; одеський завод «Червоний профінтерн» став найбільшим підприємством по виробництву тракторних деталей, а значна частина мінеральних добрив, що надходила на поля країни, виготовлялась на Одеському суперфосфатному заводі. Разом з тим Одеса розвивалась і далі як один з найбільших центрів легкої та харчової промисловості. Значне місце відводилось Одесі та Одеській області в другому п’ятирічному плані (1933—1937 рр.), основним економічним завданням якого було, як відомо, завершення технічної реконструкції народного господарства. Нові великі завдання викликали нове піднесення серед робітників, інженерів і техніків. Обласна партійна організація спрямувала їх зусилля і енергію на краще оволодіння новою технікою, максимальне використання виробничих потужностей. Масовим стало змагання за підготовку і здачу громадсько-технічного екзамену. Коли восени 1935 року в країні виник стахановський рух, він знайшов на Одещині багатьох послідовників. Партійні, профспілкові та комсомольські організації широко пропагували прийоми роботи новаторів, і вже в жовтні 1935 року понад 2 тис. робітників і робітниць Одеси виконували по півтори-дві норми за зміну. Новатори брали шефство над відстаючими робітниками, передавали їм свій досвід. Другу п’ятирічку промисловість Одеської області виконала до квітня 1937 року. Обсяг її валової продукції збільшився в 2,2 раза. Продуктивність праці зросла на 76 проц. За роки другої п’ятирічки в місті завершилась реконструкція заводів ім. Леніна, ім. Дзержинського, ім. Старостіна та ряду інших великих підприємств. Виросли нові підприємства – нафтопереробний і асфальтобетонний заводи, меблева і музична фабрики тощо. В 1937 році новозбудовані і реконструйовані підприємства Одеси давали понад дві третини всієї промислової продукції міста. Після завершення відбудовного періоду стан у сільському господарстві, незважаючи на певні досягнення, залишався незадовільним. При всій тій великій допомозі, яку одержували від держави розпорошені дрібні селянські господарства, вони не могли обзавестись необхідним тяглом та реманентом, і все більше й більше дробились, бо сини виділялись з господарств батьків, одержували окремі наділи і заводили свої власні господарства. У 1926 році в Одеському окрузі 41,7 проц. всіх селянських господарств не мало зовсім тягла, у 17,6 проц. було по одній голові робочої худоби, у 33,3 проц.— по дві, а 7,4 проц.— по три і більше. Близько 30 проц. не мали сільськогосподарського реманенту. Багатьом безтягловим і безреманентним