Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Одеська область

продукції на 167,7 проц. та знизити її собівартість на 28 проц. Розмір капіталовкладень у промисловість Одеси визначався сумою 77 млн. крб., з них половина – на нове будівництво.
За здійснення плану робітники взялися з великим ентузіазмом. Стаття В. І. Леніна «Як організувати соціалістичне змагання», вперше опублікована 20 січня 1929 року, і звернення про організацію соціалістичного змагання, прийняте XVI конференцією ВКП(б), знайшли палкий відгук серед трудящих Одещини. На підприємствах почали утворюватись ударні бригади і цехи. До середини 1930 року рух ударників охопив понад дві третини всіх робітників. Очолили цей масовий рух партійні, профспілкові та комсомольські організації. Багато уваги приділяли вони підвищенню кваліфікації робітників. У 1931 році кількість робітників, охоплених технічним навчанням, перевищила 33 тисячі.
Все це сприяло тому, що п‘ятирічний план був виконаний достроково і з перевищенням. У 1932 році підприємства Одеси дали продукції на 661 млн. крб. Обсяг продукції промисловості міста зріс порівняно з першим роком п’ятирічки на 330 процентів.
За роки першої п'ятирічки тут було збудовано кілька великих підприємств та розширено і реконструйовано старі. Промисловість Одеси почала відігравати знач­ну роль в економіці країни. Верстатами, виготовленими на заводі ім. Леніна, під­йомними кранами з маркою заводу ім. Січневого повстання, вагами, зробленими на заводі ім. Старостіна, пресами, випущеними заводом ім. XVI партз’їзду, та іншими своїми виробами вона допомагала будувати соціалістичну індустрію в багатьох ра­йонах країни. Продукція одеської промисловості сприяла соціалістичній перебу­дові сільського господарства. З кожних чотирьох лемішних плугів тракторної тяги, випущених в СРСР у 1931 році, три були зроблені в Одесі, на заводі ім. Жовтневої революції; одеський завод «Червоний профінтерн» став найбільшим підприємством по виробництву тракторних деталей, а значна частина мінеральних добрив, що над­ходила на поля країни, виготовлялась на Одеському суперфосфатному заводі. Разом з тим Одеса розвивалась і далі як один з найбільших центрів легкої та харчової про­мисловості.
Значне місце відводилось Одесі та Одеській області в другому п’ятирічному плані (1933—1937 рр.), основним економічним завданням якого було, як відомо, завершення технічної реконструкції народного господарства.
Нові великі завдання викликали нове піднесення серед робітників, інженерів і техніків. Обласна партійна організація спрямувала їх зусилля і енергію на краще оволодіння новою технікою, максимальне використання виробничих потужностей. Масовим стало змагання за підготовку і здачу громадсько-технічного екзамену.
Коли восени 1935 року в країні виник стахановський рух, він знайшов на Одещині багатьох послідовників. Партійні, профспілкові та комсомольські організації широко пропагували прийоми роботи новаторів, і вже в жовтні 1935 року понад 2 тис. робітників і робітниць Одеси виконували по півтори-дві норми за зміну. Новатори брали шефство над відстаючими робітниками, передавали їм свій досвід.
Другу п’ятирічку промисловість Одеської області виконала до квітня 1937 року. Обсяг її валової продукції збільшився в 2,2 раза. Продуктивність праці зросла на 76 проц. За роки другої п’ятирічки в місті завершилась реконструкція заводів ім. Леніна, ім. Дзержинського, ім. Старостіна та ряду інших великих підприємств. Виросли нові підприємства – нафтопереробний і асфальтобетонний заводи, меблева і музична фабрики тощо. В 1937 році новозбудовані і реконструйовані підприємства Одеси давали понад дві третини всієї промислової продукції міста.
Після завершення відбудов­ного періоду стан у сільському господарстві, незважаючи на пев­ні досягнення, залишався незадо­вільним. При всій тій великій допомозі, яку одержували від дер­жави розпорошені дрібні селян­ські господарства, вони не могли обзавестись необхідним тяглом та реманентом, і все більше й більше дробились, бо сини виділялись з господарств батьків, одержували окремі наділи і заводили свої власні господарства. У 1926 році в Одеському окрузі 41,7 проц. всіх селянських господарств не мало зовсім тягла, у 17,6 проц. було по одній голові робочої худоби, у 33,3 проц.— по дві, а 7,4 проц.— по три і більше. Близько 30 проц. не мали сільськогосподарського реманенту. Багатьом безтягловим і безреманентним


Сучасна карта - Одеська область