Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Набагато розширилась мережа вищої освіти. В Одесі відкрились нові інститути,— політехнічний, сільськогосподарський, народного господарства, хіміко-фармацевтичний, медичний факультет університету став самостійним медичним інститутом; на базі інших факультетів університету було створено інститут народної освіти. Радянська влада відкрила двері трудящим у вищі учбові заклади. Для підготовки до вступу у вузи робітничої і селянської молоді, яка не мала можливості здобути середню освіту, були створені робітфаки. В 1924 році в Одесі налічувалось уже 12 тис. студентів, більшість яких становили трудящі, відряджені для навчання партійними і комсомольськими організаціями, профспілками і комнезамами.
Широко розгорнулась культурно-освітня робота серед трудящих. Центрами її в містах стали робітничі клуби, де влаштовувались лекції, спектаклі, концерти, працювали бібліотеки-читальні. В Одесі було організовано десятки таких клубів, вони розмістилися у кращих будинках міста. Робітничі клуби були відкриті також у Бірзулі, Березівці та ряді інших селищ. Швидко розширювалась мережа бібліотек.
Численні вогнища культури й освіти виникли в селах. Тут центрами політиковиховної роботи стали сільбуди. У 1925 році тільки в Одеському окрузі їх налічувалось понад 60. При них діяли різні гуртки — політосвітні, агрономічні, антирелігійні, літературні, музичні, драматичні, хорові, спортивні. Відкрилось багато сільських бібліотек. У 1925 році в губернії налічувалось їх близько ста. В багатьох з них почали працювати громадські бібліотекарі, які доставляли книжки читачам у найглухіші куточки. У 185 селах губернії діяли хати-читальні.
В культурному будівництві на селі найактивнішу участь брали робітничі колективи міських промислових підприємств. На Одещині активно діяло добровільне товариство «Культзмичка». Представники колективів заводів і фабрик, радянських установ систематично виїжджали в села, допомагали створювати культурно-освітні заклади, виступали з доповідями, лекціями і концертами, привозили книжки для сільських бібліотек і хат-читалень, музичні інструменти для хорових гуртків та інші подарунки.
В ці роки зріс інтерес широких трудящих мас до преси. Тираж газети «Известия» - органу Одеського губкому КП(б)У і губвиконкому – за кілька місяців – з травня по листопад 1922 року – збільшився втроє. Великими тиражами друкувались інші місцеві газети – селянська «Червоний степ» і комсомольська «Молодая гвардія», які почали виходити в 1923 році. Багатьох передплатників мали на Одещині «Правда», «Комуніст» та інші центральні і республіканські газети. У 20-х роках в Одесі виходив щотижневий літературний журнал «Шквал», видавались альманахи.
Буйним цвітом розквітало мистецтво, що так само стало здобутком народних мас. Перед трудящими широко розчинили двері Одеський оперний театр. Український драматичний театр, створений у 1925 році (театр ім. Жовтневої революції), відкриті в 1928 році російський та єврейський драматичні театри. По селах і містах округу виступав пересувний український «Робітничо-селянський театр», актори якого організували при сільбудах понад 70 драматичних і хорових гуртків. У 20-х роках в Одесі були створені такі вогнища мистецтва як художнє об'єднання Товариство художників ім. К. К. Костанді, перша на Україні кіностудія художніх фільмів, кінематографічний технікум тощо.
Успіхи в господарському і культурному будівництві, досягнуті в роки відбудовного періоду, стали можливими внаслідок докорінних змін, внесених у суспільно-політичне життя встановленням і утвердженням Радянської влади та завдяки велетенській організаторській і політико-виховній роботі партійних організацій.
Одеська партійна організація вже з перших років мирного будівництва являла собою велику силу. Влітку 1921 року в губернії налічувалось 8746 членів і кандидатів у члени КП(б)У. Щоправда, незабаром під час масової чистки, яка почалась у другій половині 1921 року, їх число значно зменшилось. Але звільнившись від ідейно нестійких елементів, які виражали дрібнобуржуазні погляди, партійна організація зміцнила свій авторитет
Одеська область
Сторінка 27 з 54
мовою. В 1928 році у початкових школах Одеси вчилося 87 проц. дітей шкільного віку, а в селах округу — близько 80 проц. Поряд з єдиною трудовою школою діяли десятки професійно-технічних шкіл та інших спеціальних середніх навчальних закладів. Широко розгорнулась культурно-освітня робота серед трудящих. Центрами її в містах стали робітничі клуби, де влаштовувались лекції, спектаклі, концерти, працювали бібліотеки-читальні. В Одесі було організовано десятки таких клубів, вони розмістилися у кращих будинках міста. Робітничі клуби були відкриті також у Бірзулі, Березівці та ряді інших селищ. Швидко розширювалась мережа бібліотек.
Численні вогнища культури й освіти виникли в селах. Тут центрами політиковиховної роботи стали сільбуди. У 1925 році тільки в Одеському окрузі їх налічувалось понад 60. При них діяли різні гуртки — політосвітні, агрономічні, антирелігійні, літературні, музичні, драматичні, хорові, спортивні. Відкрилось багато сільських бібліотек. У 1925 році в губернії налічувалось їх близько ста. В багатьох з них почали працювати громадські бібліотекарі, які доставляли книжки читачам у найглухіші куточки. У 185 селах губернії діяли хати-читальні.
В культурному будівництві на селі найактивнішу участь брали робітничі колективи міських промислових підприємств. На Одещині активно діяло добровільне товариство «Культзмичка». Представники колективів заводів і фабрик, радянських установ систематично виїжджали в села, допомагали створювати культурно-освітні заклади, виступали з доповідями, лекціями і концертами, привозили книжки для сільських бібліотек і хат-читалень, музичні інструменти для хорових гуртків та інші подарунки.
В ці роки зріс інтерес широких трудящих мас до преси. Тираж газети «Известия» - органу Одеського губкому КП(б)У і губвиконкому – за кілька місяців – з травня по листопад 1922 року – збільшився втроє. Великими тиражами друкувались інші місцеві газети – селянська «Червоний степ» і комсомольська «Молодая гвардія», які почали виходити в 1923 році. Багатьох передплатників мали на Одещині «Правда», «Комуніст» та інші центральні і республіканські газети. У 20-х роках в Одесі виходив щотижневий літературний журнал «Шквал», видавались альманахи.
Буйним цвітом розквітало мистецтво, що так само стало здобутком народних мас. Перед трудящими широко розчинили двері Одеський оперний театр. Український драматичний театр, створений у 1925 році (театр ім. Жовтневої революції), відкриті в 1928 році російський та єврейський драматичні театри. По селах і містах округу виступав пересувний український «Робітничо-селянський театр», актори якого організували при сільбудах понад 70 драматичних і хорових гуртків. У 20-х роках в Одесі були створені такі вогнища мистецтва як художнє об'єднання Товариство художників ім. К. К. Костанді, перша на Україні кіностудія художніх фільмів, кінематографічний технікум тощо.
Успіхи в господарському і культурному будівництві, досягнуті в роки відбудовного періоду, стали можливими внаслідок докорінних змін, внесених у суспільно-політичне життя встановленням і утвердженням Радянської влади та завдяки велетенській організаторській і політико-виховній роботі партійних організацій.
Одеська партійна організація вже з перших років мирного будівництва являла собою велику силу. Влітку 1921 року в губернії налічувалось 8746 членів і кандидатів у члени КП(б)У. Щоправда, незабаром під час масової чистки, яка почалась у другій половині 1921 року, їх число значно зменшилось. Але звільнившись від ідейно нестійких елементів, які виражали дрібнобуржуазні погляди, партійна організація зміцнила свій авторитет