Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 20-х роках в Одесі працювали такі партійні й державні діячі, як А. В. Іванов (голова губернського виконкому в 1922-1925 рр.), М. М. Майоров (секретар губкому КП(б)У в 1924, а згодом, у 30-х роках, секретар обкому партії), Ф. Д. Корнюшин (голова губпрофради в 1921-1923 рр., секретар губкому КП(б)У в 1924-1925 рр.), В. І. Чернявський (губернський прокурор у 1924-1926 рр., секретар окружкому партії в 1927-1929 рр.), В. П. Потьомкін (завідуючий губернським відділом народної освіти в 1921-1922 рр.).
Для подання допомоги місцевій партійній організації, радянським і господарським органам у розв’язанні важливих питань на Одещину за дорученням ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У приїздили в ті роки Ф. Е. Дзержинський, М. І. Калінін, Г. І. Петровський, А. В. Луначарський, М. І. Подвойський, М. М. Шверник, О. М. Ярославський.
Одеська парторганізація, вірна ленінським заповітам, провадила рішучу боротьбу проти будь-яких намагань збити партію з ленінського шляху. Під час загальнопартійної дискусії, яка відбувалась у грудні 1927 року, перед XV з’їздом ВКП(б), в Одесі за генеральну лінію партії проголосувало 99,1 проц. від загальної кількості членів міської партійної організації.
Багато уваги приділяла партійна організація зміцненню Рад, налагодженню їх діяльності. Навколо Рад створився широкий актив. Щоб залучити більше трудящих до обговорення питань радянського будівництва, міські та районні Ради проводили свої засідання на фабриках і заводах.
Під неослабною увагою партійної організації Одещини проходила діяльність сільських Рад. Куркулі, хоч і були позбавлені виборчого права, всіляко намагались впливати на роботу Рад, інколи залучаючи на свій бік поодиноких бідняків та середняків. Вибори до Рад були дуже важливою політичною кампанією. На допомогу сільським партійним організаціям, які тоді були ще нечисленними, і комітетам незаможних селян приїздили посланці міста — комуністи і передові робітники, які вели велику роз'яснювальну роботу серед селян. Куркульські намагання зустрічали рішучу відсіч. Так, у 1926 році серед новообраних депутатів сільрад по Одеському округу незаможники становили 47 проц. і середники — 37 процентів.
Багато трудящих залучалось до активної участі в суспільно-політичному житті через масові громадські організації: профспілки (які на початку 1925 року налічували в губернії близько 166 тис. чол.), комнезами (які в 1928 році в Одеському окрузі об’єднували 55 тис. чоловік) та комсомол (у 1927 році Одеська окружна комсомольська організація налічувала в своїх рядах близько 14 тис. чол.). Комсомольці разом з комуністами виступали застрільниками всіх починань у будівництві нового життя, показували зразки самовідданої праці на заводах і фабриках, у колгоспах, куди вони вступали першими, залучали молодь до громадської діяльності, піклувались про неї, її навчання, боролись проти релігійних забобонів.
Важливу роль відігравали жінвідділи при партійних органах і делегатські збори робітниць і селянок, які залучали тисячі трудящих жінок до будівництва нового життя. В Одеській губернії в 1924 ропі число жінок-делегаток досягло 3,5 тис. Різноманітним було коло їхньої діяльності: підвищення кваліфікації робітниць, працевлаштування безробітних жінок, створення дитячих ясел, залучення селянок до споживчої та виробничої кооперації, ліквідація неписьменності тощо. Багато тисяч трудящих Одещини брали активну участь у роботі оборонних, культурно-освітніх та інших добровільних громадських організацій.
Після закінчення відбудовного періоду настав період великих перетворень у всіх галузях економіки, побуту, культури.
Величезних змін зазнала промисловість. Уже в роки першої п'ятирічки — роки побудови фундаменту соціалізму — її розвиток набув бурхливих темпів. П’ятирічним планом розвитку народного господарства на Одещині (1928/1929-1932/1933 рр.) намічалось збільшити обсяг промислової
Одеська область
Сторінка 28 з 54
серед трудящих мас, і через два роки в губернії було вже більше комуністів, ніж у 1921 році перед чисткою. Під час ленінського призову, тобто за час з 15 лютого по 15 травня 1924 року, на Одещині в ряди партії вступило 3704 чол., а на 1 січня 1925 року губернська партійна організація налічувала 7827 членів партії та 6882 кандидати в члени партії. Більш як три чверті її загального складу становили робітники. Для подання допомоги місцевій партійній організації, радянським і господарським органам у розв’язанні важливих питань на Одещину за дорученням ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У приїздили в ті роки Ф. Е. Дзержинський, М. І. Калінін, Г. І. Петровський, А. В. Луначарський, М. І. Подвойський, М. М. Шверник, О. М. Ярославський.
Одеська парторганізація, вірна ленінським заповітам, провадила рішучу боротьбу проти будь-яких намагань збити партію з ленінського шляху. Під час загальнопартійної дискусії, яка відбувалась у грудні 1927 року, перед XV з’їздом ВКП(б), в Одесі за генеральну лінію партії проголосувало 99,1 проц. від загальної кількості членів міської партійної організації.
Багато уваги приділяла партійна організація зміцненню Рад, налагодженню їх діяльності. Навколо Рад створився широкий актив. Щоб залучити більше трудящих до обговорення питань радянського будівництва, міські та районні Ради проводили свої засідання на фабриках і заводах.
Під неослабною увагою партійної організації Одещини проходила діяльність сільських Рад. Куркулі, хоч і були позбавлені виборчого права, всіляко намагались впливати на роботу Рад, інколи залучаючи на свій бік поодиноких бідняків та середняків. Вибори до Рад були дуже важливою політичною кампанією. На допомогу сільським партійним організаціям, які тоді були ще нечисленними, і комітетам незаможних селян приїздили посланці міста — комуністи і передові робітники, які вели велику роз'яснювальну роботу серед селян. Куркульські намагання зустрічали рішучу відсіч. Так, у 1926 році серед новообраних депутатів сільрад по Одеському округу незаможники становили 47 проц. і середники — 37 процентів.
Багато трудящих залучалось до активної участі в суспільно-політичному житті через масові громадські організації: профспілки (які на початку 1925 року налічували в губернії близько 166 тис. чол.), комнезами (які в 1928 році в Одеському окрузі об’єднували 55 тис. чоловік) та комсомол (у 1927 році Одеська окружна комсомольська організація налічувала в своїх рядах близько 14 тис. чол.). Комсомольці разом з комуністами виступали застрільниками всіх починань у будівництві нового життя, показували зразки самовідданої праці на заводах і фабриках, у колгоспах, куди вони вступали першими, залучали молодь до громадської діяльності, піклувались про неї, її навчання, боролись проти релігійних забобонів.
Важливу роль відігравали жінвідділи при партійних органах і делегатські збори робітниць і селянок, які залучали тисячі трудящих жінок до будівництва нового життя. В Одеській губернії в 1924 ропі число жінок-делегаток досягло 3,5 тис. Різноманітним було коло їхньої діяльності: підвищення кваліфікації робітниць, працевлаштування безробітних жінок, створення дитячих ясел, залучення селянок до споживчої та виробничої кооперації, ліквідація неписьменності тощо. Багато тисяч трудящих Одещини брали активну участь у роботі оборонних, культурно-освітніх та інших добровільних громадських організацій.
Після закінчення відбудовного періоду настав період великих перетворень у всіх галузях економіки, побуту, культури.
Величезних змін зазнала промисловість. Уже в роки першої п'ятирічки — роки побудови фундаменту соціалізму — її розвиток набув бурхливих темпів. П’ятирічним планом розвитку народного господарства на Одещині (1928/1929-1932/1933 рр.) намічалось збільшити обсяг промислової