Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
виникли машинно-тракторні товариства. Діяли меліоративні, виноградарські та інші сільськогосподарські кооперативні товариства.
Було тоді на Одещині й чимало колгоспів. Вони почали виникати ще в 1920 році; в них об'єдналась найбільш свідома частина селянської бідноти і батрацтва яка сміливо стала на незвіданий шлях колективного господарювання, цілком довіривши свою долю Комуністичній партії. У 1922 році колгоспів було 631 і об’єднували вони майже 10 тис. чоловік. Багато з них в організаційному і господарському відношенні були дуже слабкими і не всі витримали іспит часом. Але частина з них швидко стала на ноги і почала виділятися рівнем агротехніки, організованістю. Одним з таких господарств була комуна, заснована в с. Мигаях Тираспольського повіту (нині Великомихайлівського району Одеської області) групою українців, прибулих з Канади, куди вони свого часу емігрували в пошуках роботи. Її досягнення привернули до себе увагу В. І. Леніна. В своєму листі, вміщеному в «Правде» 24 жовтня 1922 року, Володимир Ілліч писав про це і деякі інші передові колективні господарства: «Я звертаюсь з клопотанням до Президії ВЦВК про визнання найбільш видатних господарств зразковими і про подання їм спеціальної і екстраординарної допомоги, потрібної для сприятливого розвитку їх роботи». Рішенням Президії ВЦВК від 9 листопада 1922 року мигаївське колективне господарство було визнане зразковим, і комунари з гордістю назвали його "Агрикультурною зразковою комуною імені товариша Леніна". Широко відомим своїми успіхами став колгосп "Червона Україна"
(згодом перейменований на артіль ім. Будьонного, а нині ім. XXI з'їзду КПРС), утворений на початку 1924 року в Березівському районі групою бідняків і батраків зс. Джугастрового на чолі з М. О. Посмітним, одним із зачинателів колгоспного руху на Україні. Таких господарств, щоправда, тоді було небагато, і взагалі питома вага колгоспів у сільському господарстві була в ті роки невеликою, бо ще не назріли умови для масового переходу селянства до колективного господарювання. Проте колгоспи двадцятих років відіграли помітну роль як піонери соціалізму на селі. Радянська
влада подавала їм особливо велику допомогу.
Активну участь у всій роботі по відбудові сільського господарства брали комнезами, діяльності яких партійна організація Одещини приділяла непослабну увагу.
В 1927/28 році посівні площі в окрузі наблизились до довоєнних розмірів. Змінилась їх структура Набагато розширились площі під озимими хлібами, головним чином пшеницею, яка займала понад половину всіх посівів. П'ята частина озимини була засіяна по пару, в той час як до війни пари пули рідкісним явищем, навіть у поміщицьких маєтках. Значно розширились посіви технічних культур, а площа під виноградниками в 1928 році становила в окрузі 19 тис. десятин - вчетверо більше, ніж у 1914 році. Матеріально-побутові умови життя трудового селянства на ці роки помітно поліпшились.
Великі зрушення сталися за перше десятиріччя Радянської влади в культурному житті. Одним з головних завдань у галузі культурного будівництва була ліквідація неписьменності. Ця справа була в центрі уваги партійних і радянських органів, активну участь у ній брали профспілки, комсомол, комнезами, спеціально створене добровільне товариство «Геть неписьменність». Протягом 1923—1925 рр. у губернії навчилося грамоти понад 180 тис. чоловік.
Складним завданням була ліквідація дитячої безпритульності, яка за часів громадянської війни та голоду набула на Одещині великих розмірів. Піклування про дітей-сиріт взяла на себе Радянська держава, і в цьому їй допомагала громадськість, зокрема створене в 1921 році добровільне товариство «Друг дітей». Протягом 1921 — 1922 рр. в губернії було відкрито 350 дитячих будинків, в яких утримувалось близько 22 тис. дітей.
Предметом особливого піклування Радянської держави стала народна освіта. Швидко відбудовувались напівзруйновані за роки війни школи, утворювались нові. У школах було запроваджено навчання дітей рідною
Одеська область
Сторінка 26 з 54
1926 році сільськогосподарська кооперація об'єднувала понад 27 проц. селянських господарств Одеського округу, в 1927—32 проц. В багатьох селах діяли кредитні товариства і виробничі кооперативи, в яких селяни спільно використовували придбані машини і реманент, з появою тракторів Було тоді на Одещині й чимало колгоспів. Вони почали виникати ще в 1920 році; в них об'єдналась найбільш свідома частина селянської бідноти і батрацтва яка сміливо стала на незвіданий шлях колективного господарювання, цілком довіривши свою долю Комуністичній партії. У 1922 році колгоспів було 631 і об’єднували вони майже 10 тис. чоловік. Багато з них в організаційному і господарському відношенні були дуже слабкими і не всі витримали іспит часом. Але частина з них швидко стала на ноги і почала виділятися рівнем агротехніки, організованістю. Одним з таких господарств була комуна, заснована в с. Мигаях Тираспольського повіту (нині Великомихайлівського району Одеської області) групою українців, прибулих з Канади, куди вони свого часу емігрували в пошуках роботи. Її досягнення привернули до себе увагу В. І. Леніна. В своєму листі, вміщеному в «Правде» 24 жовтня 1922 року, Володимир Ілліч писав про це і деякі інші передові колективні господарства: «Я звертаюсь з клопотанням до Президії ВЦВК про визнання найбільш видатних господарств зразковими і про подання їм спеціальної і екстраординарної допомоги, потрібної для сприятливого розвитку їх роботи». Рішенням Президії ВЦВК від 9 листопада 1922 року мигаївське колективне господарство було визнане зразковим, і комунари з гордістю назвали його "Агрикультурною зразковою комуною імені товариша Леніна". Широко відомим своїми успіхами став колгосп "Червона Україна"
(згодом перейменований на артіль ім. Будьонного, а нині ім. XXI з'їзду КПРС), утворений на початку 1924 року в Березівському районі групою бідняків і батраків зс. Джугастрового на чолі з М. О. Посмітним, одним із зачинателів колгоспного руху на Україні. Таких господарств, щоправда, тоді було небагато, і взагалі питома вага колгоспів у сільському господарстві була в ті роки невеликою, бо ще не назріли умови для масового переходу селянства до колективного господарювання. Проте колгоспи двадцятих років відіграли помітну роль як піонери соціалізму на селі. Радянська
влада подавала їм особливо велику допомогу.
Активну участь у всій роботі по відбудові сільського господарства брали комнезами, діяльності яких партійна організація Одещини приділяла непослабну увагу.
В 1927/28 році посівні площі в окрузі наблизились до довоєнних розмірів. Змінилась їх структура Набагато розширились площі під озимими хлібами, головним чином пшеницею, яка займала понад половину всіх посівів. П'ята частина озимини була засіяна по пару, в той час як до війни пари пули рідкісним явищем, навіть у поміщицьких маєтках. Значно розширились посіви технічних культур, а площа під виноградниками в 1928 році становила в окрузі 19 тис. десятин - вчетверо більше, ніж у 1914 році. Матеріально-побутові умови життя трудового селянства на ці роки помітно поліпшились.
Великі зрушення сталися за перше десятиріччя Радянської влади в культурному житті. Одним з головних завдань у галузі культурного будівництва була ліквідація неписьменності. Ця справа була в центрі уваги партійних і радянських органів, активну участь у ній брали профспілки, комсомол, комнезами, спеціально створене добровільне товариство «Геть неписьменність». Протягом 1923—1925 рр. у губернії навчилося грамоти понад 180 тис. чоловік.
Складним завданням була ліквідація дитячої безпритульності, яка за часів громадянської війни та голоду набула на Одещині великих розмірів. Піклування про дітей-сиріт взяла на себе Радянська держава, і в цьому їй допомагала громадськість, зокрема створене в 1921 році добровільне товариство «Друг дітей». Протягом 1921 — 1922 рр. в губернії було відкрито 350 дитячих будинків, в яких утримувалось близько 22 тис. дітей.
Предметом особливого піклування Радянської держави стала народна освіта. Швидко відбудовувались напівзруйновані за роки війни школи, утворювались нові. У школах було запроваджено навчання дітей рідною