Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
імперіалістичної війни, справедливого розв’язання аграрного питання, встановлення в країні демократичних свобод.
Слідом за Одесою, де 6 квітня було обрано Раду робітничих депутатів, такі ж Ради виникли в Балті, Акермані, Рені, Кілії, Бірзулі. З самого початку існування Одеської Ради робітничих депутатів при ній діяла селянська секція, яка стала організуючим центром Рад селянських депутатів на місцях. З метою дальшого революціонізування селянських мас ще наприкінці березня в села повітів було направлено 59 агітаційних (летючих) загонів. Ці загони очолювали відомий більшовик А. В. Трофимов (дід Трохим), бідняк з села Дальника Одеського повіту І. Безверхий та інші. Агітатори летючих загонів збирали сільські сходи, залучали до громадського життя жінок-селянок, втручались в укладання орендних договорів тощо. З ініціативи селянської секції (її очолював А. В. Трофимов) 6-8 квітня в Одесі відбувся селянський з’їзд представників трьох губерній – Херсонської, Бессарабської і Подільської, 2 тис. делегатів висловились за негайне заорювання поміщицьких земель і ліквідацію кріпосницької форми оренди – половинщини.
Але не дрімала й буржуазія. Вона утворила в Одесі та в інших містах комітети громадських організацій, або, як їх називали, "громадські комітети". Саме на них спиралися губернські і повітові комісари Тимчасового уряду. Так на Одещині, як і в інших місцях країни, виникло двовладдя.
В селах і волостях виникли земельні комітети, в яких Тимчасовий уряд хотів бачити свою опору на селі. Хоч подекуди в цих комітетах і переважали есерівсько-куркульські елементи, але під тиском бідноти, фронтовиків, що повертались з війни додому, вони змушені були підтримувати вимоги селянства щодо землі. В ряді сіл і волостей до переобраних земельних комітетів увійшли революційно настроєні селяни. Один з таких комітетів був утворений в Романо-Балківській волості Ананьївського повіту. Його очолив селянин-бідняк І. Д. Стрижак. Разом з колишніми наймитами І. Куликом та А. Гулою він у вересні 1917 року розподілив усі поміщицькі землі між селянами.
Поштовхом до дальшого революціонізування селянських мас стали рішення VII (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б). У демонстрації в Одесі, яка відбулась 1 Травня 1917 року, взяли участь сотні селян з приміських сіл. Під впливом більшовицької агітації селяни Одеського повіту самочинно захоплювали і заорювали поміщицькі і церковні землі, а сільськогосподарські робітники вимагали підвищення оплати праці. В Акерманському повіті селяни з відома земельних комітетів заорали 17 тис. десятин землі, що належали княгині Гагаріній. Цей крок земельних комітетів був підтриманий Акерманською Радою робітничих і солдатських депутатів. В. І. Ленін вказував, що Акерманська Рада діяла в цьому питанні, виходячи «з практичних міркувань». Особливого розмаху набув селянський рух в селах Малаєштн, Гулянці, Іллінці. Безземельні й малоземельні селяни захопили в поміщиці Абамелік 2700 десятин землі і заявили, що будуть самі її обробляти, бо земля належить трудовому народу. В Ізмаїльському повіті селяни почали звозити додому хліб з поміщицьких економій.
Але воєнний стан, реакційні дії комісарів Тимчасового уряду стримували революційно-демократичний рух на Одещині. У травні 1917 року відбувся перший з'їзд Рад робітничих, солдатських, матроських і селянських депутатів Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеського військового округу. До обраного Центрального (по суті обласного) виконкому – Румчероду ввійшло багато есерів і меншовиків. Це певною мірою позначилось на дальшій діяльності Рад робітничих і Рад селянських депутатів Одещини.
Зрадницькій лінії угодовців, які заперечували дальше розгортання революції, більшовики протиставили ленінський курс боротьби за владу Рад. 19 червня 1917 року в житті трудящих Одещини сталася знаменна подія – більшовики утворили самостійну організацію. Вони налагодили випуск більшовицької газети «Голос пролетария», листівок і відозв до трудящих міст
Одеська область
Сторінка 15 з 54
Звістка про розвал монархії Романових в лютому 1917 року за три дні — з 27 лютого по 1 березня 1917 року — облетіла майже всі міста і села Одещини. Почалась ліквідація органів царської адміністрації, суду і поліції. В Одесі, Ізмаїлі, Акермані, Ананьєві, Балті, в багатьох селах і містечках проходили демонстрації, мітинги. Їх учасники вимагали негайного припинення Слідом за Одесою, де 6 квітня було обрано Раду робітничих депутатів, такі ж Ради виникли в Балті, Акермані, Рені, Кілії, Бірзулі. З самого початку існування Одеської Ради робітничих депутатів при ній діяла селянська секція, яка стала організуючим центром Рад селянських депутатів на місцях. З метою дальшого революціонізування селянських мас ще наприкінці березня в села повітів було направлено 59 агітаційних (летючих) загонів. Ці загони очолювали відомий більшовик А. В. Трофимов (дід Трохим), бідняк з села Дальника Одеського повіту І. Безверхий та інші. Агітатори летючих загонів збирали сільські сходи, залучали до громадського життя жінок-селянок, втручались в укладання орендних договорів тощо. З ініціативи селянської секції (її очолював А. В. Трофимов) 6-8 квітня в Одесі відбувся селянський з’їзд представників трьох губерній – Херсонської, Бессарабської і Подільської, 2 тис. делегатів висловились за негайне заорювання поміщицьких земель і ліквідацію кріпосницької форми оренди – половинщини.
Але не дрімала й буржуазія. Вона утворила в Одесі та в інших містах комітети громадських організацій, або, як їх називали, "громадські комітети". Саме на них спиралися губернські і повітові комісари Тимчасового уряду. Так на Одещині, як і в інших місцях країни, виникло двовладдя.
В селах і волостях виникли земельні комітети, в яких Тимчасовий уряд хотів бачити свою опору на селі. Хоч подекуди в цих комітетах і переважали есерівсько-куркульські елементи, але під тиском бідноти, фронтовиків, що повертались з війни додому, вони змушені були підтримувати вимоги селянства щодо землі. В ряді сіл і волостей до переобраних земельних комітетів увійшли революційно настроєні селяни. Один з таких комітетів був утворений в Романо-Балківській волості Ананьївського повіту. Його очолив селянин-бідняк І. Д. Стрижак. Разом з колишніми наймитами І. Куликом та А. Гулою він у вересні 1917 року розподілив усі поміщицькі землі між селянами.
Поштовхом до дальшого революціонізування селянських мас стали рішення VII (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б). У демонстрації в Одесі, яка відбулась 1 Травня 1917 року, взяли участь сотні селян з приміських сіл. Під впливом більшовицької агітації селяни Одеського повіту самочинно захоплювали і заорювали поміщицькі і церковні землі, а сільськогосподарські робітники вимагали підвищення оплати праці. В Акерманському повіті селяни з відома земельних комітетів заорали 17 тис. десятин землі, що належали княгині Гагаріній. Цей крок земельних комітетів був підтриманий Акерманською Радою робітничих і солдатських депутатів. В. І. Ленін вказував, що Акерманська Рада діяла в цьому питанні, виходячи «з практичних міркувань». Особливого розмаху набув селянський рух в селах Малаєштн, Гулянці, Іллінці. Безземельні й малоземельні селяни захопили в поміщиці Абамелік 2700 десятин землі і заявили, що будуть самі її обробляти, бо земля належить трудовому народу. В Ізмаїльському повіті селяни почали звозити додому хліб з поміщицьких економій.
Але воєнний стан, реакційні дії комісарів Тимчасового уряду стримували революційно-демократичний рух на Одещині. У травні 1917 року відбувся перший з'їзд Рад робітничих, солдатських, матроських і селянських депутатів Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеського військового округу. До обраного Центрального (по суті обласного) виконкому – Румчероду ввійшло багато есерів і меншовиків. Це певною мірою позначилось на дальшій діяльності Рад робітничих і Рад селянських депутатів Одещини.
Зрадницькій лінії угодовців, які заперечували дальше розгортання революції, більшовики протиставили ленінський курс боротьби за владу Рад. 19 червня 1917 року в житті трудящих Одещини сталася знаменна подія – більшовики утворили самостійну організацію. Вони налагодили випуск більшовицької газети «Голос пролетария», листівок і відозв до трудящих міст