Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нe припинявся і селянський рух. У багатьох селах столипінська аграрна реформа зустріла різкий опір. В с. Антонівці Ананьївського повіту селянки не допускали проводити землемірні роботи. Вони лягали на землемірну стрічку, кричали, плакали, а потім винесли землеміра за межі своєї землі. Коли з'явилась поліція, в неї посипалося каміння. Внаслідок - убиті й поранені, масові арешти . Подібні виступи були в інших селах. В 1912 році жандармські власті Одеси повідомляли про «підвищений» і навіть «загрозливий» настрій селян, про посилену агітацію в селах революціонерів, які повернулись з заслання.
Перша світова війна принесла народним масам нові незчисленні страждання. На Одещині, як і по всій країні, погіршилось економічне життя. Після того як Туреччина вступила у війну на боці Німеччини і чорноморські протоки було закрито, Одеський порт майже не діяв. Тисячі портовиків і моряків залишилися без роботи. Із промислових підприємств на повну потужність працювали тільки ті, які виконували військові замовлення. Незважаючи на те, що значна частина робітників була мобілізована на фронт, у місті було багато безробітних. Виникла продовольча криза, продукти харчування дорожчали з кожним днем. Тим часом як буржуазія наживалась на воєнних поставках і спекуляції продовольчими та іншими товарами, трудящі голодували.
Тяжкі випробування випали і на долю сільського населення. Внаслідок мобілізації чоловіків багато селянських дворів залишилось без годувальників. Потерпіли від цього насамперед бідняцькі господарства та частина середняцьких, які не мали змоги наймати робітників. Внаслідок реквізицій коней і волів набагато зменшилось поголів'я робочої худоби. В Херсонській губернії на воєнні потреби було забрано 250 тис. коней і 375 тис. голів великої рогатої худоби. І цей удар був особливо відчутним для бідняцько-середняцької частини села. Внаслідок цього посівна площа бідняцьких господарств тут зменшилася за час війни на 12,8 проц., тоді як у куркульських вона навіть збільшилась на 3,8 процента.
Царські власті посилили репресії проти революційних робітників і особливо більшовиків, які виступали проти імперіалістичної війни. Тільки невеликій групі більшовиків-активістів Одеської організації пощастило уникнути арешту та мобілізації— Ф. Ачканову, П. Заславському, В. Рудницькому, Ф. Озолю та іншим. Їх зусиллями були створені нелегальні партійні осередки і гуртки на заводах РОПИТ, Гена, в порту, в залізничних майстернях та ряді інших підприємств. На допомогу одеським більшовикам надіслали своїх активістів Петроградський, Московський, Харківський комітети партії. Більшовики активно пропагувало серед трудящих міста і солдатів розташованих тут військових частин заклики партії перетворити війну імперіалістичну у війну громадянську, поширювали написані В. І. Леніним "Проект резолюції Ціммервальдської лівої" та Маніфест ЦК РСДРП «Війна і російська соціал-демократія». Вони брали активну участь у підготовці і керівництві страйками. В 1915 році в Одесі відбулося 12 страйків, у 1916—26, деякі з них мали явно виражений політичний характер.
На селі обурення трудящих проти грабіжницької війни і царського самодержавства виливалось у масові протести. Влітку 1916 року під час сільськогосподарського перепису відбулися заворушення в 25 селах Балтського повіту і ряді сіл сусідніх повітів. Селяни вважали, що перепис проводиться з метою реквізиції їх майна на воєнні потреби та введення нових податків. В одному селі поліція заарештувала кількох активних учасників заворушень. Тоді натовп, озброєний кілками, сокирами та камінням, оточив приміщення, де перебували заарештовані, й вимагав від поліції звільнити їх. Поліція відкрила вогонь, одну селянку вбили, решту розігнали. З допомогою поліції, зібраної з усієї губернії, селянський рух придушили, багато учасників його було заарештовано. В Одеському повіті — в селах Яськи, Градениці та інших більшовики і співчуваючі їм селяни провадили активну агітацію проти війни, за повалення самодержавства.
Всюди зростала ненависть до прогнилого царського режиму.
Одеська область
Сторінка 14 з 54
організації — 13 активних її працівників було заарештовано. Проте в перші три місяці 1912 року на підприємствах Одеси відбулося 18 страйків. Масовим страйком відгукнулись робітники Одеси в квітні 1912 року на Ленський розстріл. Спалахували страйки на місцевих підприємствах і в наступні роки. Перша світова війна принесла народним масам нові незчисленні страждання. На Одещині, як і по всій країні, погіршилось економічне життя. Після того як Туреччина вступила у війну на боці Німеччини і чорноморські протоки було закрито, Одеський порт майже не діяв. Тисячі портовиків і моряків залишилися без роботи. Із промислових підприємств на повну потужність працювали тільки ті, які виконували військові замовлення. Незважаючи на те, що значна частина робітників була мобілізована на фронт, у місті було багато безробітних. Виникла продовольча криза, продукти харчування дорожчали з кожним днем. Тим часом як буржуазія наживалась на воєнних поставках і спекуляції продовольчими та іншими товарами, трудящі голодували.
Тяжкі випробування випали і на долю сільського населення. Внаслідок мобілізації чоловіків багато селянських дворів залишилось без годувальників. Потерпіли від цього насамперед бідняцькі господарства та частина середняцьких, які не мали змоги наймати робітників. Внаслідок реквізицій коней і волів набагато зменшилось поголів'я робочої худоби. В Херсонській губернії на воєнні потреби було забрано 250 тис. коней і 375 тис. голів великої рогатої худоби. І цей удар був особливо відчутним для бідняцько-середняцької частини села. Внаслідок цього посівна площа бідняцьких господарств тут зменшилася за час війни на 12,8 проц., тоді як у куркульських вона навіть збільшилась на 3,8 процента.
Царські власті посилили репресії проти революційних робітників і особливо більшовиків, які виступали проти імперіалістичної війни. Тільки невеликій групі більшовиків-активістів Одеської організації пощастило уникнути арешту та мобілізації— Ф. Ачканову, П. Заславському, В. Рудницькому, Ф. Озолю та іншим. Їх зусиллями були створені нелегальні партійні осередки і гуртки на заводах РОПИТ, Гена, в порту, в залізничних майстернях та ряді інших підприємств. На допомогу одеським більшовикам надіслали своїх активістів Петроградський, Московський, Харківський комітети партії. Більшовики активно пропагувало серед трудящих міста і солдатів розташованих тут військових частин заклики партії перетворити війну імперіалістичну у війну громадянську, поширювали написані В. І. Леніним "Проект резолюції Ціммервальдської лівої" та Маніфест ЦК РСДРП «Війна і російська соціал-демократія». Вони брали активну участь у підготовці і керівництві страйками. В 1915 році в Одесі відбулося 12 страйків, у 1916—26, деякі з них мали явно виражений політичний характер.
На селі обурення трудящих проти грабіжницької війни і царського самодержавства виливалось у масові протести. Влітку 1916 року під час сільськогосподарського перепису відбулися заворушення в 25 селах Балтського повіту і ряді сіл сусідніх повітів. Селяни вважали, що перепис проводиться з метою реквізиції їх майна на воєнні потреби та введення нових податків. В одному селі поліція заарештувала кількох активних учасників заворушень. Тоді натовп, озброєний кілками, сокирами та камінням, оточив приміщення, де перебували заарештовані, й вимагав від поліції звільнити їх. Поліція відкрила вогонь, одну селянку вбили, решту розігнали. З допомогою поліції, зібраної з усієї губернії, селянський рух придушили, багато учасників його було заарештовано. В Одеському повіті — в селах Яськи, Градениці та інших більшовики і співчуваючі їм селяни провадили активну агітацію проти війни, за повалення самодержавства.
Всюди зростала ненависть до прогнилого царського режиму.