Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колгоспний рух охоплював цілі села, розгорталася суцільна колективізація. Цей рух зустрічав особливо жорстокий опір з боку куркулів, які провадили шалену агітацію проти колгоспів і МТС, пускали різні провокаційні чутки.
Взяли вони на озброєння і релігію. Так, у Роздільнянському районі сектанти правили молебні «за ізбавленіє від трактора». Куркулі вдавались до терору. В с. Мошнягах Балтського району вбили голову комнезаму, активного сількора Якубовського. В Красноокнянському і Кодимському районах антирадянські елементи, які пробрались у земельні органи, прищеплювали колгоспній худобі чуму та інші хвороби. В деяких селах Червоноповстанського (нині Біляївського) і Одеського районів куркулі організували відкриті антирадянські виступи.
Але це вже були передсмертні корчі класу сільської буржуазії. Якщо до того
у ставленні до куркулів здійснювалась політика обмеження, щоб приборкувати їх експлуататорські тенденції, то наприкінці 1929 року Комуністична партія і Радян ський уряд зробили поворот до політики ліквідації куркульства як класу на основі суцільної колективізації сільського господарства. Ця політика була здійснена при активній підтримці й участі трудящого селянства. Почалося масове розкуркулюван- ня. У куркулів відбирали всю землю, коней, волів, машини та інше майно, нажите визиском. За постановами селянських сходів частину куркулів, особливо тих, які виділялись своїм активно ворожим ставленням до Радянської влади, висилали у віддалені райони країни.
В перші місяці 1930 року темпи колективізації значно зросли. На 10 березня в Одеському окрузі колгоспи об’єднували 88,8 проц. всієї кількості селянських господарств (по всій степовій зоні України процент колективізації тоді становив 71,7, а в цілому по республіці — 64,4).
В процесі суцільної колективізації не обійшлось і без істотних хиб. Нерідко при створенні колгоспів порушувався ленінський принцип добровільності в цій справі. В гонитві за високими процентами колективізації деякі партійні й радянські працівники підмінювали копітку роз’яснювальну й організаторську роботу адмініструванням, а іноді й примусовими заходами. Де-не-де середнякам, які відмовлялися вступати в колгоспи, збільшували норми оподаткування, позбавляли виборчих прав і навіть конфісковували їх майно. Серйозною помилкою було й те, що в ряді випадків селянам нав’язували таку форму об’єднання, як комуна, тимчасом як практика показувала, що для основних мас селянства найбільш прийнятною формою колективного господарювання є артіль. Лівацькі перегини були використані куркульством для боротьби проти колгоспів, розкладницької роботи серед колгоспників.
Виправляючи ці помилки, Одеський окружком партії за вказівкою ЦК КП(б)У направив у села багатьох партійних і радянських працівників, які роз’яснили сільським комуністам і всім селянам справжню лінію партії в колгоспному будівництві.
Але ліквідація перегинів була складним процесом. Утвердження принципу добровільності в колективізації куркулі намагалися використати для агітації за вихід з колгоспів, і в багатьох випадках їм це вдалося. Почався відплив селян з колгоспів. На 1 травня 1930 року кількість колективізованих селянських господарств в Одеському окрузі зменшилась до 55,3 процента. В колгоспах залишились найбільш свідомі і стійкі прихильники колективізації.
Молодим колгоспам подавалась велика допомога кредитами, пільгами по сільськогосподарському податку, кадрами організаторів. Тільки в перші місяці 1930 року в села Одеського округу прибуло понад 600 двадцятип'ятитисячників. Посилили допомогу селу робітничі колективи Одеси та інших міст. У 1930 і 1931 pp. заводи відрядили для допомоги колгоспам у підготовці до сівби 448 робітничих бригад, які відремонтували 5 тис. різних машин і знарядь.
Весною 1930 року колгоспи Одещини, засіявши всі свої поля, освоїли понад 100 тис. га цілинних земель, які доти не оброблялись. Посівна площа всіх сільськогосподарських культур в окрузі досягла того року 953 тис. га – це було на 37 проц. більше, ніж у 1916 році. Урожаї в колгоспах були вищі, ніж у одноосібників, і доходи більші. Як показали матеріали проведеного в Одеському окрузі суцільного бюджетного обстеження колгоспів та 100 одноосібних бідняцьких і середняцьких господарств, на один трудодень колгоспника припадало пересічно 3,65 крб. умовно чистого прибутку, в
Одеська область
Сторінка 32 з 54
Значно посилилась діяльність сільських Рад і комнезамів. У багатьох селах виникли ініціативні групи по залученню селян-одноосібників у колгоспи.Колгоспний рух охоплював цілі села, розгорталася суцільна колективізація. Цей рух зустрічав особливо жорстокий опір з боку куркулів, які провадили шалену агітацію проти колгоспів і МТС, пускали різні провокаційні чутки.
Але це вже були передсмертні корчі класу сільської буржуазії. Якщо до того
у ставленні до куркулів здійснювалась політика обмеження, щоб приборкувати їх експлуататорські тенденції, то наприкінці 1929 року Комуністична партія і Радян ський уряд зробили поворот до політики ліквідації куркульства як класу на основі суцільної колективізації сільського господарства. Ця політика була здійснена при активній підтримці й участі трудящого селянства. Почалося масове розкуркулюван- ня. У куркулів відбирали всю землю, коней, волів, машини та інше майно, нажите визиском. За постановами селянських сходів частину куркулів, особливо тих, які виділялись своїм активно ворожим ставленням до Радянської влади, висилали у віддалені райони країни.
В перші місяці 1930 року темпи колективізації значно зросли. На 10 березня в Одеському окрузі колгоспи об’єднували 88,8 проц. всієї кількості селянських господарств (по всій степовій зоні України процент колективізації тоді становив 71,7, а в цілому по республіці — 64,4).
В процесі суцільної колективізації не обійшлось і без істотних хиб. Нерідко при створенні колгоспів порушувався ленінський принцип добровільності в цій справі. В гонитві за високими процентами колективізації деякі партійні й радянські працівники підмінювали копітку роз’яснювальну й організаторську роботу адмініструванням, а іноді й примусовими заходами. Де-не-де середнякам, які відмовлялися вступати в колгоспи, збільшували норми оподаткування, позбавляли виборчих прав і навіть конфісковували їх майно. Серйозною помилкою було й те, що в ряді випадків селянам нав’язували таку форму об’єднання, як комуна, тимчасом як практика показувала, що для основних мас селянства найбільш прийнятною формою колективного господарювання є артіль. Лівацькі перегини були використані куркульством для боротьби проти колгоспів, розкладницької роботи серед колгоспників.
Виправляючи ці помилки, Одеський окружком партії за вказівкою ЦК КП(б)У направив у села багатьох партійних і радянських працівників, які роз’яснили сільським комуністам і всім селянам справжню лінію партії в колгоспному будівництві.
Але ліквідація перегинів була складним процесом. Утвердження принципу добровільності в колективізації куркулі намагалися використати для агітації за вихід з колгоспів, і в багатьох випадках їм це вдалося. Почався відплив селян з колгоспів. На 1 травня 1930 року кількість колективізованих селянських господарств в Одеському окрузі зменшилась до 55,3 процента. В колгоспах залишились найбільш свідомі і стійкі прихильники колективізації.
Молодим колгоспам подавалась велика допомога кредитами, пільгами по сільськогосподарському податку, кадрами організаторів. Тільки в перші місяці 1930 року в села Одеського округу прибуло понад 600 двадцятип'ятитисячників. Посилили допомогу селу робітничі колективи Одеси та інших міст. У 1930 і 1931 pp. заводи відрядили для допомоги колгоспам у підготовці до сівби 448 робітничих бригад, які відремонтували 5 тис. різних машин і знарядь.
Весною 1930 року колгоспи Одещини, засіявши всі свої поля, освоїли понад 100 тис. га цілинних земель, які доти не оброблялись. Посівна площа всіх сільськогосподарських культур в окрузі досягла того року 953 тис. га – це було на 37 проц. більше, ніж у 1916 році. Урожаї в колгоспах були вищі, ніж у одноосібників, і доходи більші. Як показали матеріали проведеного в Одеському окрузі суцільного бюджетного обстеження колгоспів та 100 одноосібних бідняцьких і середняцьких господарств, на один трудодень колгоспника припадало пересічно 3,65 крб. умовно чистого прибутку, в