Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
середняцьких господарств. Було утворено 28 машинно-тракторних станцій, організовано ряд радгоспів. На полях області працювало понад 400 тракторів. У краї розгорнулось широке промислове будівництво. В 1940-1941 рр. з’явились рибоконсервний завод у Білгород-Дністровському, рибні заводи в Ізмаїлі, Вилковому, Кілії, Рені та ряд інших підприємств. Ожив транспорт. Прокладено було залізничну колію Ізмаїл-Арциз довжиною 85 км., відбудовано порти Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове, Білгород-Дністровський. Відкрилось багато нових шкіл. Виникли клуби в містах і селах. І все це менш, ніж за один рік.
Мирне господарське і культурне будівництво перервала війна. Придунайським українським землям, недавно визволеним з-під іноземного гніту, судилось одними з перших прийняти на себе удар фашистських загарбників, які віроломно напали на нашу Батьківщину.
На світанку 22 червня 1941 року ворог обрушив шквал артилерійського вогню на прикордонні застави й оборонні об’єкти тодішньої Ізмаїльської області. В гирло Дунаю він скинув магнітні міни.
Було вжито негайних заходів для відсічі фашистським загарбникам.
В середині липня 24 ворожі дивізії і 15 бригад переважаючими силами розпочали наступ проти 18-ї, 9-ї армії і Приморської групи радянських військ. Жорстокі бої розгорнулись на Дунаї. Моряки Дунайської флотилії разом з воїнами 14-го стрілецького корпусу не тільки відбили атаки ворога, а й, просунувшись на його територію, захопили 720 полонених, 8 гармат, 30 кулеметів, понад 1 тис. гвинтівок тощо.
Після місяця тяжких кровопролитних боїв 22 липня 1941 року ворожі війська захопили Ізмаїл та ряд населених пунктів на лівому березі Дунаю. 23 липня ворог окупував Татарбунари й Арциз – важливий залізничний вузол, що з’єднував Одесу з Ізмаїлом і станцією Бессарабською.
З перших днів війни зазнав бомбардувань Акерман (Білгород-Дністровський), через який на Одесу провадилась евакуація людей, машин, худоби та різного майна. 25 липня противник, захопивши Білгород-Дністровський, вийшов на правий берег Дністровського лиману.
На початку серпня виникла безпосередня загроза Одесі. Фашистське командування зосередило на південній ділянці фронту 18 дивізій, планувало провести задуману операцію блискавично, зухвало призначивши на 10 серпня парад своїх військ в Одесі. Цей строк фашистському диктатору Румунії Антонеску довелось потім багато разів переносити на більш пізній.
Трудящі Одещини разом з усім народом піднялись на священну війну проти небезпечного і сильного ворога. Біля районних військових комісаріатів шикувалися величезні черги військовозобов’язаних та тих, що настійно просили відправити їх на фронт добровольцями.
Комуністи і комсомольці були попереду. Протягом першого місяця війни тільки з Одеси по мобілізації і добровільно пішли в діючу армію близько 12 тис. членів і кандидатів у члени партії, - майже 60 проц. складу міської партійної організації. З комсомольської організації міста влилось в ряди захисників Батьківщини 40 тис. чоловік, у т. ч. 11 тис. добровольців.
Повсюдно в містах і селах виникали винищувальні батальйони та групи самозахисту. За прикладом Москви, Ленінграда та інших міст на Одещині почали створюватись загони народного ополчення. На 7 серпня тут налічувалось 80 тис. ополченців. Тільки з Одеси в регулярні війська пішло близько 30 тис. ополченців.
Овідіопольський батальйон народного ополчення, що складався з 450 бійців, з честю виконав доручення командування по переправі з Акермана на східний берег Дністровського лиману великої кількості населення, що евакуювалося з Ізмаїльської області, фабрично-заводського устаткування, зерна, худоби тощо. Ополченці Овідіополя разом з підрозділами 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії тримали оборону по східному берегу Дністра та лиману на 30-кілометровій ділянці. Вони при допомозі місцевих жителів виловили й знешкодили близько 400 ворожих диверсантів і парашутистів.
На початку серпня ополченці Овідіополя та Біляївки влилися в частини регулярних військ.
Одеська область
Сторінка 38 з 54
Незабаром почалось будівництво перших колгоспів. Перехід трудового селянства до колективного господарювання тут набагато полегшувався великим досвідом, набутим на той час у колгоспному будівництві в СРСР, і величезною виробничо-технічною допомогою соціалістичної держави. В 1941 році на Ізмаїльщині об’єднались у колгоспи 27 тис. бідняцьких і Мирне господарське і культурне будівництво перервала війна. Придунайським українським землям, недавно визволеним з-під іноземного гніту, судилось одними з перших прийняти на себе удар фашистських загарбників, які віроломно напали на нашу Батьківщину.
На світанку 22 червня 1941 року ворог обрушив шквал артилерійського вогню на прикордонні застави й оборонні об’єкти тодішньої Ізмаїльської області. В гирло Дунаю він скинув магнітні міни.
Було вжито негайних заходів для відсічі фашистським загарбникам.
В середині липня 24 ворожі дивізії і 15 бригад переважаючими силами розпочали наступ проти 18-ї, 9-ї армії і Приморської групи радянських військ. Жорстокі бої розгорнулись на Дунаї. Моряки Дунайської флотилії разом з воїнами 14-го стрілецького корпусу не тільки відбили атаки ворога, а й, просунувшись на його територію, захопили 720 полонених, 8 гармат, 30 кулеметів, понад 1 тис. гвинтівок тощо.
Після місяця тяжких кровопролитних боїв 22 липня 1941 року ворожі війська захопили Ізмаїл та ряд населених пунктів на лівому березі Дунаю. 23 липня ворог окупував Татарбунари й Арциз – важливий залізничний вузол, що з’єднував Одесу з Ізмаїлом і станцією Бессарабською.
З перших днів війни зазнав бомбардувань Акерман (Білгород-Дністровський), через який на Одесу провадилась евакуація людей, машин, худоби та різного майна. 25 липня противник, захопивши Білгород-Дністровський, вийшов на правий берег Дністровського лиману.
На початку серпня виникла безпосередня загроза Одесі. Фашистське командування зосередило на південній ділянці фронту 18 дивізій, планувало провести задуману операцію блискавично, зухвало призначивши на 10 серпня парад своїх військ в Одесі. Цей строк фашистському диктатору Румунії Антонеску довелось потім багато разів переносити на більш пізній.
Трудящі Одещини разом з усім народом піднялись на священну війну проти небезпечного і сильного ворога. Біля районних військових комісаріатів шикувалися величезні черги військовозобов’язаних та тих, що настійно просили відправити їх на фронт добровольцями.
Комуністи і комсомольці були попереду. Протягом першого місяця війни тільки з Одеси по мобілізації і добровільно пішли в діючу армію близько 12 тис. членів і кандидатів у члени партії, - майже 60 проц. складу міської партійної організації. З комсомольської організації міста влилось в ряди захисників Батьківщини 40 тис. чоловік, у т. ч. 11 тис. добровольців.
Повсюдно в містах і селах виникали винищувальні батальйони та групи самозахисту. За прикладом Москви, Ленінграда та інших міст на Одещині почали створюватись загони народного ополчення. На 7 серпня тут налічувалось 80 тис. ополченців. Тільки з Одеси в регулярні війська пішло близько 30 тис. ополченців.
Овідіопольський батальйон народного ополчення, що складався з 450 бійців, з честю виконав доручення командування по переправі з Акермана на східний берег Дністровського лиману великої кількості населення, що евакуювалося з Ізмаїльської області, фабрично-заводського устаткування, зерна, худоби тощо. Ополченці Овідіополя разом з підрозділами 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії тримали оборону по східному берегу Дністра та лиману на 30-кілометровій ділянці. Вони при допомозі місцевих жителів виловили й знешкодили близько 400 ворожих диверсантів і парашутистів.
На початку серпня ополченці Овідіополя та Біляївки влилися в частини регулярних військ.